Одразу хочу сказати, що за багаторічними спостереженнями плітці взимку під кригою водосховищ живеться не гірше, ніж улітку. А що: вода холоне поступово, обмінні процеси практично не загальмовуються, та й кисневий режим в умовах загаченої великої річки в постійній нормі. Це відчувають не тільки риби, а й усі водні організми, зокрема й ті, що волею еволюції слугують кормовими об'єктами риби взимку.
Де шукати. Найголовніша умова успіху зимової рибалки — виявити скупчення риби, місця не те щоб її стоянок, а маршрутів під час живлення й точок концентрації.
На водосховищах, де основну площу акваторії займає полив — затоплена заплава річки з глибинами 2–4 м і плавно наростаючою глибиною, — зграї плітки взимку обирають саме його. Є, звісно, плітвичка і на лящових глибинах 6–9 м, і біля берегової кромки очерету в затоках, але там вона з'являється періодично й масових скупчень, щільних зграй, за що й дістала свою назву, не утворює.
Поливи — штука широка, буває до кілометра завширшки, і де відшукати там рибу, не завжди зрозуміло. Тут діє метод гори й Магомета: якщо гора до нього не йде, він поспішає до неї сам. Найправильніше буде підстерігати рибу на прикормці: або розставивши пару стояків і перекривши ними можливий прохід зграї, або закормивши в межах видимості в різних місцях з десяток лунок — ходити й перевіряти наявність підійшлої риби грайливою мормишкою, а натрапивши на рибу, докормити лунку.
Прикормка. На початку не дарма говорилось, що й узимку на водосховищі плітка почувається як улітку, тому й прикормка може бути цілком літньою. Для здешевлення підійде розсипчастий риб'ячий комбікорм, ароматизований хоч соняшниковою макухою, хоч корицею з ваніліном. Що густіша зграя підійшлої плітки, то менше вона носом крутить від кулінарних вишуканостей.
Гра мормишки значення не має: інстинкт харчової конкуренції змушує плітку хапати що попало і як попало, добре проходить навіть безнасадкова мормишка.
Наживка вирішує більше. Набагато більше на успіх впливає наживка — коли йдеться про щось тваринне на гачку мормишки, — або насадка, коли йдеться про щось рослинне на гачку вудки, поставленої на кригу. Клювати буде, звісно, на все, але не на все одразу й не однаково. Одними днями неперевершений дрібний опариш на гачку мормишки, а іншими, крім накрученої розмазні з манки на гачку стояка, плітка нічого бачити не хоче.
У всякому разі починати треба завжди з грайливої мормишки з невмирущим мотилем на гачку, а далі діяти за обставинами: грайлива мормишка — стояк із гачком, мотиль — манка.
Щоб прямо зранку не розчаровуватись в успіху виїзду, скажу, що практично завжди плітка починає активнішати не рано, приблизно з десятої. Треба до цього часу визначитись із місцем передбачуваної ловлі на роздольному крижаному полі замерзлого водосховища й устигнути закормити лунки. Далі за обставинами — на це кмітливості в кожного вистачить.