Мабуть, немає жодного рибалки на планеті, який перед виходом на рибалку хоча б краєм ока чи півухом не поцікавився прогнозом погоди. Добре відомо, що ті чи інші невдачі завжди можна списати на погодні оказії: «не клює бо тиск».
Тиск ні до чого. Невдатні рибалки приписують атмосферному тиску якийсь магічний вплив на підводних мешканців. Насправді сам собою атмосферний тиск жодного впливу на риб, раків та іншу водну живність справити не може, бо рідини, вода зокрема, нестисливі.
Отже, на рибу тисне тільки стовп води над нею. А якби навіть і атмосферний тиск, то при його зміні на 10 мм ртутного стовпа рибі для компенсації треба було б перемістись у товщі води на 140 мм нижче або вище, що для неї взагалі нічого не значить.
Тоді в чому річ. Уся сіль питання не в абсолютній величині тиску, а в його зміні, що непрямо свідчить про переміщення величезних мас повітря у верхніх шарах атмосфери. І що ж до того повітря рибі, яка під водою?
Річ у тім, що повітря, як і все на землі, у процесі тертя об землю та інші зустрічні повітряні маси сильно наелектризовується — блискавку під час грози, сподіваюсь, усі бачили. Навіть якщо до грози не доходить, переміщення величезного статичного заряду породжує струми зміщення, а ті, своєю чергою, магнітні поля, які народжуються й помирають разом із рухомими масами повітря: циклонами, антициклонами, холодними й теплими фронтами.
Бічна лінія як компас. Для успішного виживання у воді в риби розвинено десять видів чуттів, а в людини всього шість. Специфікою риб є чуття гідролокації: риба чудово орієнтується в суцільній темряві, як кажан за допомогою акустичної локації в повітрі травневої півночі.
Гідролокацію рибі забезпечує орган бічної лінії, який зчитує інформацію про підводну обстановку в полярній системі координат за допомогою особливого кристалика, що є в кожній клітині цього органа. Кристалик двополюсний і орієнтований як стрілка компаса по силових лініях магнітного поля Землі.
Коротше кажучи, в умовах поганої видимості риба для пересування, відшукання їжі й порятунку від хижаків користується переважно не зором, а бічною лінією, яка відлічує азимути від ліній магнітного поля Землі.
І якщо раптом через циклон, шторм чи просто зміну погоди магнітному полю Землі починають створювати перешкоди тимчасові магнітні поля повітряних фронтів, рибі це дуже не подобається — здатність орієнтуватись у просторі в неї сильно знижується. І тут, хотіла риба перед цим клювати чи ні, природа-мати підказує їй через інстинкт: посидь-но краще вдома.
Захід проти півдня. Однак не все так сумно. Повітряні маси, що рухаються із заходу на схід або зі сходу на захід, тобто впоперек силових ліній магнітного поля Землі, породжують свої магнітні поля з силовими лініями, що збігаються із земними, і це рибі «подобається».
Добре відомо, що після тривалої спеки влітку невелике похолодання, хмарність і свіжий вітерець західного напрямку активізують клювання, особливо хижої риби. А от фронти з півночі на південь чи з півдня на північ, навпаки, своїми магнітними полями вносять перешкоди в основний орієнтир гідролокації й знижують активність риби. Ну як же тут не згадати приказку «вітер південний нікому не потрібний».
Що з цим робити. Загалом нічого, проти природи не попреш. Може, просто на рибалку не їхати? Такого, звісно, бути не може. Тому, уважно вивчивши прогноз, можна зробити для себе певні висновки.
Перший: якщо йде циклон із заходу, можна з певною ймовірністю «заточити» снасті й наживки під активну рибу.
Другий: якщо з півночі нагряне негода, то багатий улов буде наступного разу, а на завтрашній рибалці треба набратись терпіння й гармонійною снастю та грамотною приманкою заробити хоч пару-трійку результативних поклівок.