Вольфрамовий вушастик: підстави для застосування

778
Вольфрамовий вушастик: підстави для застосування

Споконвіку грузила для всіх видів риболовлі виготовлялись із важких металів, хоча археологи відкопували й кам'яні грузила на стоянках первісної людини часів палеоліту. Першим і практично єдиним матеріалом для рибальських грузил був свинець.

Усім хороший цей метал: легко плавиться й заливається в будь-які форми, обробляється на коліні ледь не тупим ножем, при цьому має пристойну щільність і, що вельми немаловажно, низьку ціну. Довгі віки саме свинець задовольняв усі зростаючі потреби армії рибалок.

Чому знадобився вольфрам. Із появою спінінгової ловлі виникла потреба закиду приманки на пристойні відстані, і не завжди свинцеві грузила справлялись із цим завданням. Справжній прорив почався із застосуванням силіконових приманок, які без огрузки працюють у дуже рідкісних випадках.

Свинець, маючи питому вагу 12 умовних одиниць, поступається вольфраму, щільність якого 18 умовних одиниць. За законами математики можна припустити, що грузило з вольфраму, рівне за об'ємом свинцевому, має масу в півтора раза більшу й полетить при закиді в півтора раза далі.

Усе це майже так, окрім дальності польоту, на яку, крім ваги грузила, впливає ще безліч чинників. Але, що не кажи, грузило з вольфраму летить далі за свинцеве рівного об'єму — якщо не в півтора раза, то метрів на десять точно.

Вітер. За рівних ваг грузил із різних матеріалів у вольфрамового найменший об'єм, а отже й найменший опір середовищу при закиді. Опір середовищу означає не тільки тертя об повітря, а й сам вплив повітряного середовища у вигляді вітру.

Усі знають заяложений жарт про те, що «найкращий друг» спінінгіста — це вітер. Так ось, щоб максимально знизити несприятливий вплив вітру на закид, застосування маленького, але важкого грузила з вольфраму більш ніж виправдане.

Течія й глибина. Благополучно проминувши повітряне середовище, приманка з вольфрамовим грузилом потрапляє у воду, де її зустрічає інший не менш несприятливий чинник — течія. Водна течія жорсткіша за повітряну, але й із нею непогано справляється вухатий вольфрам. Якщо ж за умовами ловлі доводиться вудити на глибоководній водоймі або на водоймі з виразною течією у вітряну погоду, вигода вольфраму очевидна.

Мікроджиг. Комплекс переваг розкривається також у мікроджигу й ультралайті. Навіть за сприятливої погоди, при ловлі на невеликих глибинах і недалеких відстанях, особливо при застосуванні повідця з волосіні чи флюру завдовжки понад метр і вазі грузила менше 2 г, приманка часто «губиться» — зникає тактильне відчуття ваги «в руку». Це може статись тоді, коли підлісок ліг на підводний предмет, корч, камінь, просто на горбок дна.

Тут знову виручають грузильця з вольфраму. Зосередивши в малому об'ємі значну масу, вони за законами фізики наближаються за своїми властивостями до матеріальної точки, а отже не можуть пропасти безслідно з «екрана радара»: відчуття приманки рукою чітке і ясне.

Те саме й про обережні поклівки. Вольфрам своїм цоканням об камінці сам по собі приваблює рибу, а обережний дотик риби до приманки чітко передається в руку рибалки по натягнутому шнуру.

Коли не треба. Не завжди варто ловити на вольфрам. У разі плавної й повільної проводки на малих глибинах водойм без течії потреби в ньому немає. Вольфрам не виключає інших способів ловлі й пов'язаного з ними спорядження, а лише дуже вдало розширює можливості рибалки.

© 2026 Всі права захищені
Розробка сайту: