Водосховище середньої річки: шукаємо хижу рибу

709
Водосховище середньої річки: шукаємо хижу рибу

Літо, спека, вода зрадливо цвіте. Куди ж податись спінінгісту, де, попри всі літні негаразди, хижа риба зберігає хоч якусь активність?

Звісно ж, це водосховище, де резервні глибини підживлюють берегову лінію свіжою водою і де риба може відійти в прохолоду в спекотний літній полудень. Якщо навіть у водосховищі й зацвіте прогрітий верхній шар води, то будь-який вітерець зжене зелень до берега, тішачи око спінінгіста чистими водними просторами.

Прибережні мілководдя й глибини до двох метрів, щоправда, іноді заростають водоростями, але й це не перешкода: водорості й розмаїття водного життя навколо них тягнуть до себе рибну дрібноту, а за нею й хижака.

З чого почати. Обрати місце для ловлі, де берегова рослинність хоч трохи розступається або не доходить до поверхні води. Усе інше у водосховищі як у водосховищі: величезний полив і десь там, за обрієм, затоплене русло річки.

Основним хижаком практично в усіх водосховищах є окунь, що розмножився й досягає пристойних розмірів. За ним іде судак, сом, як завжди, стоїть осторонь, а щука з'являється в найнесподіваніший момент.

Дальні кордони. Для початку треба прострелити дальні кордони з глибинами до шести метрів на викиді. Риба, що стоїть на таких глибинах, недолюблює малі ваги огрузок: джига чи вушастик мають стукати в дно як молоток у капелюшок цвяха.

Про самі силіконові приманки говорити особливо не варто — уловисті ті, які й на інших водоймах чудово себе зарекомендували. Для початку обстежуємо місце ловлі віяловими закидами з вагою грузила, скажімо, 6 г. Якщо поклівок не було, збільшуємо вагу вушастика до восьми грамів. Не знайшли рибу — ще пару грамів набавимо.

До безкінечності збільшувати вагу не можна, вудлище не витримає. До речі, для такої ловлі підійде вудка зі швидким строєм і верхнім тестом до 12–15 г.

Знайшовши зграю горбачів чи стоянку судака на якійсь дистанції, обловлюємо її комфортною або трохи більшою вагою вантажу, не забуваючи про зміну приманок чи їх атрактування, якщо поклівки припинились.

Під ногами. Пробивши дальні дистанції, можна, навіть не сходячи з місця, і про «підніжну» ловлю подумати. Річ у тім, що в хижої риби є хороша звичка переслідувати приманку до самого берега й зупинятись на мілині в непорозумінні: а куди ж здобич поділась?

У водосховищах риба, що підійшла, зупиняється по урізу прибережних водоростей, а щука, яка там, імовірно, була від початку, виходить із блаженного ступору й точить зуби на вашу приманку. Чи врятує флюр середньої товщини вашу приманку від зубів хижачки — питання відкрите, але металевий повідець усе ж ставити не варто: метал зменшить кількість поклівок окуня, та й треба ж дати плямистій шанс, ми ж не на заготівлі риби приїхали.

Прибережного окуня найкраще переловити ультралайтом чи мікроджигом, поступово зменшуючи вагу джиги до 0,5 г. Робиться це для того, щоб ловити в товщі води, на глибинах до двох метрів, біля вистеленого водоростями дна. Якщо на силікон почались холості поклівки, на допомогу прийде дрібна вертушка, яка чудово тягне рибу в усіх горизонтах води.

Дві дрібниці насамкінець. Уловисті місця на водосховищах добре відомі рибалкам-аматорам. Якщо ви раптом побачите якогось рибачка на перспективному, на ваш погляд, місці — для засмучення немає причин: після його відходу сміливо ловіть там на свою улюблену приманку, ваш попередник своїми приманками рибу туди вже підтягнув.

І ще: шукати й ловити рибу на водосховищі краще на ранковому й вечірньому виходах, які, як правило, повторюються влітку із завидною сталістю приблизно о дев'ятій-десятій ранку і близько п'ятої вечора.

© 2026 Всі права захищені
Розробка сайту: