Що ближче маківка літа, то більше уваги хижа риба приділяє вміло запропонованому «залізу», зокрема обертовим блешням, простіше — вертушкам. Вертушка — найбільш несхожа на реальний кормовий об'єкт спінінгова приманка.
Чим пояснити зростання уваги щуки й окуня до неї з підвищенням температури води, до кінця не з'ясовано. Скоріш за все тим, що підрослий малько білої риби тримається в середніх і приповерхневих шарах, збираючи там планктон, а вертушка якраз і є яскраво вираженою приманкою водної товщі.
Зовні вертушка, звісно, не схожа на жоден об'єкт водної товщі, але в хижих риб немає образного мислення: вони «не знають», як має виглядати їхня потенційна здобич. Водночас обертова пелюстка діє на хижий інстинкт, створюючи коливання тієї самої частоти, що й рибка, яка тріпоче хвостиком і тікає.
Чому саме латаття. Малько концентрується там, де є де сховатись від сонця, вітру й течії, а заодно накритий рясний стіл, — а це саме зарості латаття. З тих самих причин зубату туди магнітом тягне.
І для спінінгіста це теж добре. Латаття, накриваючи водну гладь широким листям, не пропускає до дна сонячне світло й тим пригнічує ріст усіх інших водоростей — і «найкращого друга» спінінгіста твані-нитки, і чіпкого роголисника. А зачіп трійника за стебло самого латаття легко знімається шнуром 6 lb без втрат.
Тут варто подумати: тягати за собою стебла на приманці чи оснастити блешню незачіпним офсетом із твістерком. Помічено, що щучі поклівки найімовірніші тоді, коли блешня заведеною пелюсткою стукає по стеблах і збивається з гри.
Снасть. Вудилище потрібне міцніше, з тестом до 25 г — у заростях же ловимо; та й шнур не тонкий, від 6 lb. Котушка не така важлива, повідець обов'язковий.
Блешня. Основна її якість при ловлі в заростях — миттєве відновлення обертання пелюстки після досягнення заданої глибини або після збою з якихось зовнішніх причин. За результатами багатьох рибалок пальму першості тримає загальновизнана Mepps Aglia №1–3. Дрібнити з розміром явно не варто хоча б тому, що серед стебел виявити й вибрати правильний напрямок для атаки легше до об'єкта більшого.
Техніка. Доволі проста — що з берега, що з човна. Прикидаючи на око, де є коридори в заростях, рибалка проводить блешню рівноміркою в повільному темпі, а якщо не допомагає — з прискореннями. На дно вертушку класти не варто: щука в лататті стоїть строго в пів води й охоче виходить до поверхні, що зумовлено поведінкою кормової білі.
Найперспективніші окремо розташовані куртинки латаття. Будьте певні, що вся навколишня щука збіглась до них, але найкозирніше місце біля самотніх латать посідає найагресивніша й найбільша хижачка.
З приємних сюрпризів, крім поклівок матерої щуки, бувають випадки впіймання жереха, який хоч у самому лататті ніколи не стоїть, зате охоче підходить до його краю, приваблений метушнею дрібноти.
На безриб'я. У дні загостреного безклів'я можна піти ва-банк: запулити блешню в саму кріпость і провести її там, постійно стукаючи по підводних частинах рослин. Особливо хвацько виходить, якщо блешня падає на дно, натикаючись то на одне стебло, то на інше. Поклівка в такому разі сприймається як раптова зупинка блешні в товщі води.
Цей метод хороший тим, що актуальний доволі довго — поки на річці є латаття, з травня і майже до льодоставу.