Те, що багато так званих мирних риб трапляється на спінінгові приманки, давно вже нікого не дивує. Дивує назва цих риб. По-справжньому мирною чи винятково вегетаріанською рибою є тільки товстолоб, який проціджує крізь зяброві тичинки зелену каламуть, що слугує йому їжею під час цвітіння води.
Усі інші риби — це риби зі змішаним типом живлення, їхні шлунки чудово перетравлюють тваринний протеїн: чи то ікру своїх побратимів під час нересту, чи то зазівалого рачка, чи водну личинку комахи, а то й недолугого малька. Те саме й красноперка, у якої навіть рот спрямований угору — щоб хапати аж ніяк не безневинний пилок квітів на заливних луках.
Чим вона живиться. Красноперка пристосована добувати харч із поверхні води й верхньої частини водної товщі. У її живленні переважають комахи, що впали у воду, водні личинки комах, які після вилуплення дорослої комахи прагнуть злетіти з поверхні, а якщо їх немає — будь-яка живність водної товщі: дафнії, бокоплави й подібні. Зрозуміло, що така агресивно налаштована рибка не може не цікавитись спінінговими приманками. Тільки от коли і якими?
Коли. Красноперка, будучи, по суті, південною рибою, північна межа поширення якої доходить лише до Санкт-Петербурга, найактивніша влітку. А ще точніше — за прогріву води понад +20 °C, коли в неї щойно закінчується перша частина порційного літнього нересту.
Вертушка й узірка. Приманки під стать рибі: у водній товщі вона інстинктом запрограмована на атаку некрупних, завбільшки з муху, об'єктів. Оскільки комахи, що впали у воду, намагаючись злетіти, з високою частотою тріпочуть крильцями, то вертушка-«маньячка» першого за її класифікацією номера вагою 1 г буде якраз. Схоже на те, що тільки у випадку з красноперкою і хіба ще з головнем вертушка справді може бути хоч на щось схожа.
Обертання пелюстки — це, однак, пів справи, воно лише підкличе зацікавлену рибу. Для певної атаки потрібна нахлистова мушка на мікротрійничку, що в блешень-«маньячок» виконано просто шикарно.
Далі тільки тактика, яка полягає в ловлі красноперки на узірку, тобто на рибу, видиму простим оком. Робиться це так. Увечері, годині о шостій-сьомій, зграї красноперки виходять на поверхню й барражують уздовж берега, збираючи з поверхні потомлену за день літати крилату дрібноту. Побачивши рух зграї, блешню посилають їй навперейми й ведуть дуже швидко практично по самій поверхні.
Проходячи перед носом красноперок, блешня одну чи дві з них поведе за собою. Але, крім млявих щипків власне мушки, поки нічого не буде. Провокує красноперку на хватку зупинка блешні на частку секунди, а потім різкий ривок із увімкненням пелюстки. Отут красноперка жадібно хапає приманку. Шкода тільки, що одна риба зі зграї: за наступною ведемо полювання, виглядаючи нову, не натюкану зграйку. Вихід триває годину-півтори, за цей час багато не наловиш, зате адреналіну вистачить на всю зиму.
Мікроджиг. Здобичливіше ловити красноперку на мікроджиг серед водної рослинності, обов'язково в товщі води. Спроби постукати по дну в найкращому разі викличуть поклівки мікроокуня, у гіршому — холості поклівки підлящика.
Яскраво пофарбована мормишка вагою близько 0,5 г наживлюється хвостиком Select Relax 25 мм або Bait Breath Microsaturn і ведеться з підтвічуваннями у водній товщі над водоростями чи серед них. Поклівка красноперки агресивна: вона з розвороту хапає приманку й тягне її вбік, протилежний напрямку проводки. Саме так можна спіймати доволі велику, понад сто грамів вагою, красноперку, виманивши її з гущавини водоростей.
У прилові, звісно ж, присутній окунь. Хоча скоріше навпаки: ловили красноперку, а набомбили смугастих — що, звісно ж, не позбавляє таку рибалку її принад.