Весна стрімкими кроками мчить назустріч літу: нічні заморозки випарувались разом із притаманним їм інеєм, відцвітають плодові дерева, на поверхні водойм показались перші несміливі листки латаття. Багато спокус вимальовується перед спінінгістом — і судак після нересту все рве й мече, і окунь збився в ненажерливі зграї, та й, чого доброго, сам великий сом поласиться на вміло запропонований воблер.
Та все ж, мабуть, немає нічого більш емоційного й захопливого, ніж ловля щуки-трав'янки в середині травня. Річ у тім, що «мамаші» вагою за кіло-два після нересту вже добряче відгодувались і виходять зі своїх схованок дуже нечасто — їхній час іще прийде в листопаді-грудні. А поки моторна щучка вагою 500–700 г не раз змусить зупинитись серце рибалки, раз за разом виходячи на свічку при виважуванні.
Чому саме травень. Я недарма згадав про водну рослинність. Саме під час її бурхливого росту наприкінці квітня — середині травня в житті щучого племені відбувається відповідальний момент. Після сірого зимового блукання вздовж пустельного дна біля берегової кромки з'являється казковий теремок, де щучці-трав'янці і стіл, і дім.
Тут, як за помахом чарівної палички, уся дрібна й середня щука прямує в ці підводні, якщо ще не джунглі, то «дубовий гай» точно. Не проґав моменту, спінінгісте: водяні рослини ще не розрослись, а майже вся щука вже прибилась до них. Коротше кажучи, трави мало, риби багато.
Ваги й гачки. Рослинність освоює прогріті травневим сонцем мілководдя, і це накладає свій відбиток: ловля накоротко, на глибинах часом не більших за 0,8 м. Ловлячи на джигові приманки, навряд чи варто ставити огрузку понад 0,8–2 г, а то й ловити зовсім на неогружений тонучий силікон. Щуці дуже подобається, коли апетитна приманка плавно падає серед стебел, іноді зачіпаючи їх і міняючи траєкторію.
Щоб уникнути зачепів, необхідно застосовувати офсетний незачіпний гачок, жало якого сховане в тілі приманки, а при хватці щуки — вона виражається як сильний ривок із буруном на поверхні — надійно впивається в зубату пащу.
Що ставити. Для такої ловлі «на продир» крізь водорості добре зарекомендували себе довгі вузькотілі слагоподібні приманки: Reins Bugsy, Keitech Swing Impact, Tioga Lucky John у розмірах 5–7 см. Колір бажано природний, буро-зелений «під водорості». Так можна виудити щуку, що міцно засіла в підводній квартирі.
Тій щуці, якій поки не дісталось місця в рослинній кріпості і яка шукає квартиру, рухаючись по урізу водоростей, можна запропонувати твістерок 40–50 мм яскравішого ультрафіолетового кольору на джизі вагою 2 г. Виконуючи підкиди над дном і поєднуючи обертання котушки з підйомом вершинки, — така собі східця майже на місці, танець твістера біля кущика водоростей, — можна з великою ймовірністю спокусити щуку-бродягу.
Коли активність падає. Якщо й це не допомагає, зубатій можна запропонувати воблер — Usami Shirasu або Cheerful від Pontoon 21. Ці приманки, зависаючи в товщі води серед водоростей і похитуючи на зупинці боками, наче під'юджують понуру щучку: а ну з'їж мене, подруго!
Суперактивній щуці, навпаки, можна підкинути під стать їй і суперактивну приманку — блешню-вертушку, яку безхитрісно проводять у середньому темпі вздовж урізу водоростей. Плямисті торпеди дуже люблять цю справу в Mepps Aglia №2 усіляких кольорових гам.
Коли щучому населенню набридає вся ця приманкова чехарда перед очима, у справу вступають некрупні коливалочки від Wirek і Spinnex та фаворитка такої ловлі Smith Pure. Коливалку можна неквапливо провести на деякому віддаленні від водоростей, зрідка посмикуючи її і кладучи на дно, щоб створити в щуки ілюзію загальмованої рибки, яку ну гріх не злопати.
Усі ці прийоми не втрачають актуальності й в інші часи спінінгового сезону, але саме в травні, на підйомі водної рослинності, вони розкривають свої таланти на всі сто.