Для жителя Європи американський штат Техас видається нескінченним краєм випалених прерій — і звідки там рибалка? Попри це заокеанський варіант оснащення для спінінгової ловлі називають саме «техаською оснасткою». Хоча, поклавши руку на серце, слід визнати, що ловля на живця зі слизьким грузилом, основним елементом сучасного техасу, була давно відома нашим провінційним рибалкам.
Як вона влаштована. У сучасних рибальських технологіях живця замінює силіконова приманка, а все інше те саме. Силіконку на гачок, краще офсет; гачок прив'язуємо до волосіні чи шнура, на який попередньо насаджено слизьке грузило у вигляді кулі з наскрізним отвором, а за ним скляна намистина — щоб захистити вузол кріплення гачка від постійних ударів грузила-кулі. В одному короткому реченні — весь опис техаської оснастки, нічого складного.
Винаходилась вона, а вірніше, списувалась із європейських оснасток для ловлі на живця, для ловлі американського басу в сильно зарослих водною рослинністю водоймах без урахування глибини й контролю дна — такий собі джиг у товщі води. У наших умовах техас ловить найкраще саме в придонному шарі, тому контакти грузила-кулі з дном дуже бажані.
Чим цікава анімація. Лише тим, що грузило падає на дно швидше за приманку, а отже, приманка на волосіні, яка вільно рухається в наскрізному отворі грузила, полишена сама на себе. Поводитись на свій розсуд приманці рибалка не дозволить — надто велика для неї розкіш. Спінінгіст, користуючись тим, що волосінь веде напряму до приманки, робить характерні здригання вершинкою вудилища, надаючи приманці імпульсивного руху поштовхами, які хижак сприймає як сигнал до атаки.
Де це працює в нас. Усе це знайшло практичне застосування в наших умовах при ловлі на кам'янистих перекатах. Звичайним джигом на перекаті більше однієї проводки не зробиш: приманка міцно «сяде» в каміння, або зачепившись гачком, або, що ще гірше, застрягши грузилом. Усього цього позбавлена техаська оснастка. Гачком не зачепишся — офсетник як-не-як, а легке грузило з латуні у вигляді гострокінцевої кулі не застрягає в камінні. Приманка при цьому наче пурхає біля самого каміння, вільно його огинаючи або протягуючись по вершинах без зачепу.
Щоправда, чого гріха таїти, підсічки при поклівках теж часто бувають холостими, та й сходи в техаській ловлі — річ буденна. Але, як то кажуть, за все треба платити.
На кам'янистому перекаті течія видуває велику петлю шнура, що знижує інформативність про те, що коїться з приманкою. Нічого страшного: в умовах сильної течії треба дати судаку чи окуню трохи часу на впевнене заковтування приманки з їстівного силікону — дивись, і холостих поклівок стане менше.
Приманки. Тут ніщо не може обмежити поле експерименту для творчого польоту фантазії рибалки. За моїм досвідом, найкращі результати показували всілякі твістери довжиною до 50 мм і героїчний Polaris від Crazy Fish у тому ж розмірі. Ці приманки однаково «любимі» як судаком, так і окунем; на щук на перекатах я якось не сподобився.
Та й, строго кажучи, щука для техаської оснастки — риба небажана: металевий повідець геть відкидає всі переваги техасу. Можна, звісно, поставити флюрик діаметром 0,4 мм, тільки що це буде за техаська оснастка, де легке пурхання й рух навприсядки по дну заміняться понурим плетінням приманки в хвості грузила. Замість щуки на техаську оснастку ловляться й так звані мирні риби, тільки не на перекатах, а на рівнинних ділянках річок і в ставках.