Річковий велетень сом як незабутній трофей бентежить уми не одного покоління рибалок. Комусь вдається його здолати, у когось усе ще попереду. Способів, якими можна впоратись із вусатим силачем, не так уже й мало — особливо досягли успіху в цій справі спінінгісти, навіть спеціальні воблери для ловлі сома на перекатах розробили.
Є, однак, і не менш хвилюючий спосіб — старе як світ донне вудіння. Захопливим воно вважається через те, що очікування щастя більше за саме щастя: у передчутті поклівки рибалка перебуває більшу частину часу, саме ж виважування рідко триває понад пів години.
Де шукати. Найперша і головна умова ловлі будь-якої риби — ловити її там, де вона є. І не просто там, де помічені ознаки її перебування взагалі, а там, де риба годується в певний час доби. Оскільки сом косяками по сто хвостів не ходить, знати місця його концентрації — половина успіху.
Зазвичай удень сом не виявляє особливої активності, крім часу післянерестового жору. У полудневу спеку він відсиджується на дні глибоких ям, а якщо таких поблизу немає, то в нижній частині звалу глибинних руслових канав.
Коли сонечко починає хилитись до заходу, денний голод виганяє сома на мілкіші ділянки, де можна рака вхопити або підкрастись до розімлілої від полудневого сонця рибки. Особливо козирними вважаються мілкіші «перемички» між двома близько розташованими ямами — сюди сом вийде підхарчитись напевне. Самі ями теж не безперспективні: на їхньому дні ховаються найбільші екземпляри, які не щодня полишають їх для виходу на годівлю.
Отже, якщо ловимо цілу добу, день і ніч, то закидаємо наші донки на дно глибоких ям; якщо в нашому розпорядженні лише світловий день або вечір і сутінки — подаємо наживку сому на вихід з ями або на перемичку між ямами.
Наживка. Розмова особлива. Гадаю, ми не будемо винищувати дрібних птахів і наживляти гачки смаленими горобцями, хоча запах не горобця, а смаленого пір'я взагалі дуже шанований багатьма рибами. У нас у запасі є дещо крутіше — її величність вовчок. Серед сомятників навіть побутує приказка: «скільки вовчків відшукав, стільки сомів і спіймав».
У природі вовчок не часто потрапляє на обідній стіл сому, і пояснити його пристрасть до цієї комахи ряду цвіркунів можна хіба тим, що запах цього підземного цвіркуна розпалює в сома небувалий апетит. Це припущення підтверджується й тим, що в рибалок-сомятників із берегів Дністра як наживка у великій пошані південний великий чорний цвіркун, що мешкає в норках кам'яних розсипів.
Вовчок є шкідником сільськогосподарських рослин, городники намагаються позбутись його всіма можливими способами, тому самому добути його не так просто. Якщо вовчок, попри всі зусилля, уникнув долі бути відправленим просто сому в пащу, то його замінником може бути дощовий черв'як-виповзок, наловити яких можна місячної ночі, гуляючи з ліхтариком садовими доріжками.
Снасть. Проста й невибаглива. Потужне вудилище типу «крокодила», інерційна котушка, волосінь діаметром від 0,4 мм, неслабкі повідці й грузило, що забезпечує точний закид, — ось і всі компоненти правильної сомової донної снасті.
Лишилось тільки теплого літнього вечора наживити гачки однієї донки вовчком, другої — пучком виповзків, і хай щастить!