Скільки воблерів треба для повного щастя

1617
Скільки воблерів треба для повного щастя

Багато ходить міфів і домислів про спінінгову ловлю на воблери, хоча насправді заняття це не таке вже й складне. Воблер — приманка унікальна, вона сама ловить «за рибалку», навіть коли той припинив обертання котушки й підштовхування приманки вершинкою вудилища. Зберігаючи залишкові коливання й поступально-обертальний рух, воблер привабливий для хижака саме в той момент, коли активний вплив рибалки на приманку вже закінчився.

Анімація воблерів теж не така вже й таємниця за сімома печатками. Девайс, що добре себе зарекомендував, упевнено ловить і щуку, і окуня на будь-яких видах проводки — головне, щоб її інтенсивність збігалась із настроєм активності хижака на цей момент.

Хижих риб і риб зі змішаним типом живлення, які клюють на воблери, у нашій іхтіофауні не так уже й багато — усього сім-вісім видів. Тому розглядати питання про кількісний склад приманок цього класу «на всі випадки життя» можна, не акцентуючи увагу на видовому складі наших підводних мешканців.

Тож скільки ж усе-таки треба мати воблерів у коробці, щоб, не займаючись ловлею суто на воблери, мати під рукою уловисту приманку? Відповідь криється у відомому прислів'ї про те, що перемагають не числом, а вмінням. Зовсім не обов'язково тягати за собою купу дорогих рибальських іграшок, які тішать око.

Виходячи з практики рибалок-спортсменів, для яких воблер не найосновніша приманка, можна зробити висновок, що приманок цих потрібно не більше десятка. А яких саме — підказала сама практика ловлі.

Два шеди. Найпоширеніша форма воблера — шед. Шед — це дрібна рибка родини оселедцевих, яка з легкої руки англійців стала синонімом будь-якої дрібної риби в англомовних країнах і дала назву воблерам, виконаним у вигляді маленької рибки з брусковатим тілом. Ці універсальні воблери ловлять усе і вся, і таких потрібно всього два.

Один — розміром до 5 см і зависанням у товщі води на глибині до пів метра — спокусить на поклівку щучку або окуня. Другий, більший, до 7 см завдовжки й із заглибленням до півтора метра, встромляючи свою лопатку в глибинні брівки, хороший по судаку й матерій зубатій. Перший має мати високочастотну і яскраву власну гру, другий — вальяжні похитування боками й широкий розкид хвостової частини.

Кренк. Головня й жереха на бистринах перекатів і, хоч як дивно, щуку та окуня серед заростей водної рослинності, а надто у вікнах латаття, добре приваблюють до агресивних атак воблери-кренки. Це плавучі приманки з пузатим тільцем, які ні під яким соусом не заглиблюються більш як на 20 см. Воно й зрозуміло: на перекаті можна і в кам'янисте дно в'їхати, і тоді прощавай, приманко. А у вікнах латаття нема чого в підводні джунглі лізти — для атаки хижака треба бути на видноті, як на блюдечку.

Мінноу. У мілководній затоці річки чи невеликому ставку, дно якого на глибині більш як метр устелене водоростями, добре себе зарекомендував воблер класу мінноу у формі вузького видовженого малька. Власна гра в таких воблерів нульової плавучості не найшикарніша, зате на ривковій проводці вони йдуть ліворуч-праворуч, так званою ялинкою, і, вочевидь, нагадують хижаку малька, який утратив орієнтацію і якого ну просто необхідно злопати.

Глибинний важкий. Особливе місце в коробці спінінгіста посідають глибинні важкі воблери: добре й далеко летять і швидко досягають дна, похитуючись при заглибленні. На підриві вудилищем із дна такі приманки виписують кульбіти пораненої рибки й здалеку тягнуть матерого хижака, що сховався на великій глибині.

Сказавши про п'ять основних видів воблерів, тут умисно не згадуємо спеціальні їх типи — попери й волкери. Вони настільки специфічні, що опис ловлі на кожен із них займе не одну сторінку, і для спінінгіста, який практикує різноманітну ловлю, вони не є першою необхідністю.

На підтвердження своїх слів можу сказати: маючи в коробці всього п'ятірку воблерів із перелічених вище класів, на спортивних змаганнях Воблерної ліги 2016 спортсмени, які приділили належну увагу проводкам і тактиці ловлі, посіли призові місця.

© 2026 Всі права захищені
Розробка сайту: