Шнур для спінінга: як вибрати один замість десяти

738
Шнур для спінінга: як вибрати один замість десяти

Технічний прогрес не втомлюється дивувати щороку такою кількістю дивовижних новинок, що встежити за його впевненою ходою навіть в одному окремо взятому напрямку непідготовленій людині доволі важко. Не обійшла стороною ця юдоль і рибну ловлю, а конкретно її спінінгову частину. Сучасні спінінгові вудилища — під стать творам мистецтва, задивитись можна, а от шнури на їхньому яскравому тлі виглядають скромніше.

Як і будь-який інструмент для відповідального виду робіт, спінінговий шнур має мати низку першорядних якостей. Варто одразу обмовитись: жоден, навіть найсучасніший шнур не втілює всі ці якості повною мірою. Та це особливо й не потрібно. Наприклад, важкому джигу й твічингу абсолютно байдужа жорсткість і малопомітність шнура, а наноджиг передбачає використання шнурів, які за якостями нагадують монофільну волосінь.

Розривне навантаження. Шнур вибирають під певний вид ловлі і, за можливості, під ваги чи упористість приманок. Тому перше, на що варто звернути увагу, — розривне навантаження. Річ тут, звісно, не в передбачуваній вазі трофея, з якою легко впорається фрикціон котушки, а в навантаженнях на шнур під час закиду приманки тієї чи іншої ваги: «відстріли» важких і не дуже приманок — річ доволі буденна. Та й просто при твічингу упористих кренків на черговому ривку тоненького шнура воблер може раптом вирішити, що досить смикатись, і відплисти геть.

З такої причини багато виробників шнурів навіть не вказують його товщину, а маркують шнур розривним навантаженням у фунтах, що по-нашому означає півкіло: 1 lb = 0,5 кг.

Товщина й плетіння. Це основа основ, далі йдуть нюанси, перший із яких — реальна товщина шнура, яку в разі плетених шнурів виміряти доволі складно. Що тонший шнур, то далі летить приманка, надто легка в ультралайті, і то впевненіше їй можна задати той чи інший спосіб анімації.

Взаємовиключні якості — тонкість шнура й розривна міцність — компенсує його плетіння. Що більше жил, із яких звитий плетений шнур, то він за інших рівних умов міцніший; притчу про те, як зламати віника, сподіваюсь, усі пам'ятають. Ціна, щоправда, від цих багатожильних наворотів починає відчутно кусатись, зате за дорогий воблер можна бути спокійним.

Ультралайт і наноджиг. Коли треба закинути мормишку з нарізкою силікону вагою 0,5 г хоча б метрів на десять, жоден витий шнур не допоможе: мікроскопічні горбики від переплетень волокон, стукаючись об кільця вудилища, знижують дальність закиду надлегких приманок приблизно вдвічі.

Можна, звісно, відмовитись від шнурів і ловити на волосінь, а можна придбати шнур американської фірми Berkley під назвою Nanofil. Волокна цього американського дива не переплетені, а просто спаяні між собою, жодних горбиків немає. Мікроджигові мормишки просто птахом літають, але треба бути насторожі: немає плетіння — немає й міцності. Шнур швидко перетирається в районі тюльпана, і його кінцеву ділянку довжиною пів метра треба просто видаляти, відрізаючи через пару рибалок.

Недоліки шнурів марки Nanofil із лишком компенсуються невисокою ціною на них. Тут уже рибалці вибирати: «вбити» за два сезони три недорогі, але з відмінними характеристиками шнури — чи за той самий період один дорогий, рівний їм трьом за ціною.

Трохи поміркувавши й зваживши всі «за» і «проти», шнур можна вибрати завжди. Надто пам'ятаючи про те, що хоч яким просунутим був би той чи інший шнур, він усього лише витратний матеріал і річ для нас, а не ми для речей.

© 2026 Всі права захищені
Розробка сайту: