Поняття «пількер» досить нове в нашій спінінговій спільноті, хоча основні принципи ловлі на нього спінінгісти, і не тільки вони, використовували задовго до того, як ця модна штука увійшла в український спінінг. Увійшла поки що не дуже міцно й важко прокладає собі дорогу в цьому виді риболовлі. Річ у тім, що пількер — приманка спеціалізована й вузькоспрямована і за рибою, і за умовами застосування. Звісно, для повноти картини варто сказати, що сучасний пількер уже доволі далекий від свого норвезького чи сибірського прадіда й значно розширив і коло риб, яких ним ловлять, і умови вдалого застосування.
Сама назва «пількер» західноєвропейського походження. Так рибалки-промисловики називали приманку для ловлі тріски з глибини сто і більше метрів, куди й сітку не надто заженеш. Зрозуміла річ, тріскові пількери для ловлі на такій глибині важать понад сто грамів. Водночас, а може, скоріш за все, і значно раніше, корінні народи Сибіру й Півночі взимку в зауральських озерах та притоках Лени й Єнісею ловили щуку й нельму з-під півтораметрового льоду на важкі болванки з чималими гаками. Самі того не відаючи, норвезькі та сибірські рибалки зробили прорив у конструюванні штучних приманок.
Як і вертушка, пількер ні на який харчовий об'єкт хижої риби не схожий, гри не має в принципі, проте справно ловить будь-якого хижака, судака і щуку, як це було в моїй практиці. Отут і криється привабливість пількера як спінінгової приманки. Летить кулею на великі й дуже великі відстані, проводка незамудрена, зачепи нечасті.
Пількер для ловлі в наших, європейських річках зазнав змін щодо своєї ваги: рідко доводиться ловити на приманку важчу за п'ятнадцять грамів. Усе інше те саме — свинцевий брусок без натяку на гру, як зимова блешня «цвяшок» для прямовисного блешніння з-під льоду, і гачок на застібці. Про популярність пількерів у Європі свідчить те, що багато японських виробників зі світовим ім'ям випустили свої лінійки пількерів, Smith Kanagi вагою 7 грамів, наприклад.
Звісно, пількер, як і прямовисні блешні, краще застосовувати в холодну пору року, практично в зазимку, але автор цих рядків на змаганнях з ловлі риби спінінгом з берега спіймав на пількер щуку, коли температура повітря переходила за двадцятиградусну позначку.
Специфіка, що визначає перспективу застосування пількера, це передусім глибина в місці ловлі. На кам'янистих перекатах пількер теж ловитиме, кажуть, окунь і білизна його дуже полюбляють, але для такої ловлі є приманки спеціалізованіші. Рідна стихія пількера — це глибина і, за можливості, течія, де йому, крім важкого джига, рівних немає. Пількер наче спеціально створений для облову далеких, глибинних брівок.
Вудилище для ловлі на пількери має свою специфіку, силові навантаження на нього під час ловлі неабиякі. Щось принципово нове вигадувати тут не треба, цілком підійде вудка для твічингу упористих воблерів, бо пількер, крім своєї ваги, зменшеної у воді силою Архімеда, опору водного середовища під час проводки майже не створює.
З усього цього випливає, що цю новомодну штучку доцільно застосовувати на обловлюванні глибинних брівок у полюванні за судаком і великим окунем, ям і приямків у надії на зустріч із плямистою матусею вагою за кіло. Рибалки з Дністра розповіли, що тільки пількер може спонукати до поклівки підозріливу білизну, надто якщо вона виходить на далекі бистрини. Повторюся ще раз і скажу, що на запресованому рибалками березі на змаганнях щука клюнула на пількер у звичайних за рельєфом і глибинами умовах.
Оскільки приманка ця «свіжа» й не розкручена в наших умовах, вона ще таїть у собі купу цікавих деталей і подробиць, які допоможуть і доброму улову, і гарному настрою на риболовлі.