Питання це не нове і, на моїй пам'яті точно, років тридцять мусується теоретиками від рибалки, у яких до практичних експериментів на цю тему чи то руки, чи то ноги не доходять.
Почнімо з того, що риби як безликої субстанції немає взагалі: є дрібна плітка, великий окунь, підлящик, карась і верховодка, і ще з десяток видів наших риб, що тішать мормишечника раптовим згином кивка. І, звісно ж, до кожної з них у строго визначених умовах потрібен свій підхід, де розміри мормишки можуть і не відігравати провідної ролі.
Окунь: важить вага, а не розмір. Строго кажучи, розмір хвилює тільки окуня, причому не горбача, а дрібного прибережного трав'яника. І навіть не геометричний розмір: мормишку він може роздивитись у підлідній темряві з відстані 5 см, не більше, коли рішення про атаку вже ухвалене.
Тільки от атака може не завершитись упійманням, якщо його насторожить не розмір, а вага мормишки, яку він втягує в рот із потоком води. Своєю бічною лінією окунь обчислює швидкість руху мормишки у воді, а вона у важкої «великої» мормишки дещо вища: вона швидше падає під дією власної ваги.
Якщо окунець закапризував, то йому, бачте, хочеться проковтнути приманку, що плавно пурхає в товщі води, а не мормишку, яка летить униз атомною бомбою, а потім, як на ліфті, угору. Плавно пурхає мормишка вагою не більш як 0,1 г, і хай вона буде крихтою з вольфраму чи безмотилкою зі свинцю такої самої ваги, але за розмірами в півтора раза більшою — результат буде той самий, перевірялось не раз. Якщо ж окунь активний, він атакує мормишку будь-якого розміру і навіть прямовисну блешню, рівну йому за розмірами.
Плітка: важливо, що на гачку. Меншою мірою вага мормишки і вже точно ніяк не розмір цікавить плітку. Її цікавить передусім те, що на гачку, а вже потім усе інше.
У цьому могла переконатись команда Вінницької області на чемпіонаті України 2015 року, спостерігаючи за феєричним виступом чемпіонів змагань, команди Івано-Франківська, члени якої, попередньо змовившись, наживляли на гачок аж ніяк не дрібної мормишки не одного, як усі інші, а двох жирних мотилів. Ловля тоді велась із дна, і плітка сама була під стать тим мотилям, жирнюща.
А що робити, якщо плітчина дрібнота стане в товщі води, подалі від дна? Правильно, отут і треба зменшити вагу мормишки, не на шкоду, звісно, свіжому мотилю, і вудити на приманку, що повільно занурюється. Цей хитрий фінт виконав на чемпіонаті України 2011 року Андрій Балабанов, заслужено здобувши звання чемпіона країни в особистому заліку.
Решта риб. На цьому позитивні приклади зменшення ваги й закінчуються. Добре відомо, що карась клює на свинцеві мормишки середнього розміру, пофарбовані в чорний, а для йоржа дрібні мормишки взагалі протипоказані: невідомо чому, але колючий віддає перевагу важкеньким мормишкам темних кольорів.
Для ляща теж немає особливої різниці в розмірі й вазі. Прикормлений на своїй стежці підлящик клює без розбору на мормишки абсолютно будь-якої ваги, головне, щоб вони були не яскраво пофарбовані й наживлені пучком червоних мотиликів.
Хоч як дивно, повну байдужість до ваги мормишки виказала найдрібніша наша рибка, верховодка, яка теребила, навіть не маючи змоги проковтнути, мотиля на гачках мормишок усіх калібрів.