Чудовий погожий осінній деньок: тепло, світло і, як то кажуть, комарі не кусають. А чому? Усе просто — їх здував вітер, який надвечір розгулявся не на жарт.
Перша половина дня в мене минула під гаслом збору врожаю. Маю слабкість до висадки молодих саджанців, і ось не минуло й трьох років, як дочекався першого нормального врожаю молодої груші на ім'я лісова красуня — дуже смачні й дуже соковиті груші, я їх дуже люблю.
А тепер повернімось до рибалки. На годиннику 15:00, я їду автобусом до центру, щоб звідти пересісти ще на один транспорт. Коли своєї машини немає, трохи втрачаєш час на переміщення, але піші прогулянки теж непогані.
Путь свою я тримав, як рибальський мандрівник, на улюблену річку Тетерів. Знову ціль — судак, на щучих точках: знаю, він там крутиться, та й погода сьогодні класна. Чвалаю берегом до точок у піднесеному настрої, GL-ASpro в руках, великий стакан улюбленого капучино — усе сприяє добрій рибалці, початок дня був дуже хороший.
І ось вони: ямки, корчі, обриви — і знижений режим настрою після третього обриву та перев'язування. Але без цього ніяк, це рибалка, у ній завжди буде другий бік медалі.
В'яжу снасть уже без сталевого повідця, суто 0,22 Basic FC, застібка 00 від Select і улюблений рудий Fat від Keitech 2.8". У своїй рибальській практиці я бачив різне, але щоб щука з поклівки на паузі притискала приманку до дна, як судак, — такого не пригадую. Підсікаю — і дрібна плямиста бестія заметушилась що є сили. За першими ривками думав, що набагато більша, але навіть такий олівець — уже приємний початок рибалки.
До речі, щодо двійників: узяв на пробу пару пачок від Select. За свої гроші класні гачки. Згоден, ловля з двійниками не ощадлива, але і щуку, і судака просікає чудово — тут уже треба вибирати, що важливіше, реалізація чи економія.
Усю рибалку бавився вагами від трьох до восьми грамів, з різними типами приманок, гуляв річкою, насолоджувався теплими деньками. На окуня цілеспрямовано не полював: або пан, або… І все одно смугастий мене не проігнорував — з'їв апетитний Keitech Swing Impact 2.5", і вага в п'ять грамів зі сталевим повідцем йому не завадила.
Так хотілося судака, що заради нього й проїхав чималу відстань із пересадками. Уже в сутінках улаштувався так, щоб кидати за вітром, зарядив на вольфрамі 5 г + Keitech Swing Impact FAT 2.8" pal#08 spicy mustard. Вершинку вудилища на тлі неба було ледь видно, і на черговій проводці з бетонної затопленої палі заробляю… ні, не зачіп, а розкішний злий судачий удар. Я чекав на тебе весь день! Тягну рибку, а серце вилітає. Як іноді навіть єдина класна поклівка за день може підняти настрій — це щось.
Судак був явно голодний і явно налаштований на атаку, заковтнув у саму шахту. Кілька фото — і красеня відпускаю додому.
Уже добряче вечоріло, на воді з'явились кола, наче ганяє окунь. Ці місця мені відомі доволі добре, у коробці завалялась пара мінношок з минулої рибалки — чому б і ні. Вішаю Ever Green M-1 Inspire Minnow і починаю дуже ніжний твіч: буквально ривок, потяжка, пауза, потім рівномірка і пауза. І як бабахне — я мало заїкою не став. Машинально підсікаю й розумію, що рибка хороша: або судак, або пристойний окунь. Так, це НІЧНИЙ СУДАК!
Дуже важко передати, які емоції я пережив у той момент, але хотілось кричати на весь голос. Нереальні емоції від упійманого судака вночі, та ще й майже в межах міста. Не перевелась іще рибка. І цього відпускаю: пливи, рідний, і нікому не кажи, що ти тут є.
Було вже зовсім темно, я швидко зібрав речі й під ліхтарик на мобільному побіг на маршрутку. Прийшовши додому, виявив, що на місці ловлі загубив майже повну пачку кейтеча в бузковому кольорі. Хто знайде — одразу запалить точку, і буде йому приємний бонус. Зранку їхати нема сенсу, її вже, мабуть, підберуть: завтра субота, народу там цими днями багато. Добре хоч дзеркалку не профукав. Одним словом, Маша-розтеряша.
Ось воно, рибальське щастя. Чи то погода, чи то місце правильне. Так, наобривався я славно, десь сім-дев'ять обривів, але ці рибки мене сильно замотивували. Повернусь сюди ще раз, і не раз, мабуть.
Усім вдалих вихідних і впіймати свою щасливу й бажану рибку — хай і не трофей, але бажану. Усе відпущено.
З повагою, Юрій Вознюк