Сучасна спінінгова снасть зазнала значних змін порівняно зі своїм прообразом тридцятих-сорокових років минулого століття. Дещо зменшилось, дещо зміцнилось, а дещо й випало як непотрібний елемент. Остаточного вироку застарілим елементам, як-от застібні кільця, усе ж немає — адже іноді все нове це добре забуте старе. Ловлять же майстри в гірських струмках форель на звичайну волосінь, тоді як в усьому джиговому світі плетений шнур вважається вершиною досконалості.
Чи потрібен повідець узагалі. Дедалі частіше чуєш від просунутих спінінгістів: був, мовляв, на гачку монстр, та тільки зрізав приманку. Емпіричне правило каже, що при ловлі без повідця лише кожна десята щука зрізає приманку — але чи варто ризикувати, якщо на тому кінці шнура дорогий воблер або недорога, та така мила серцю саморобна вертушка?
Думка про те, що повідець бачить риба і тому не клює, не витримує жодної критики. Хижак радше бачить вістря жала гачка, і це не спиняє його від жадібної поклівки. Певну негативну дію металевий повідець може мати лише в мікроджигу, впливаючи своєю вагою й жорсткістю на гру приманки вагою пів грама. У всіх інших випадках, якщо у водоймі є щука, повідцю бути.
Під воблер — струна. Повідцем тієї чи іншої довжини можна варіювати плавучість воблера, а повна взаємодія з приманкою досягається повідцем зі сталевої струни, діаметр якої підбирається до смаку. Щоб убезпечити воблер від зрізу зубами хижачки, яка атакує приманку в лоб, перед струною можна поставити ще один повідець із флюру діаметром до 0,4 мм.
Під упористі вертушки — теж струна. Такі вертушки мають, як правило, округлу пелюстку, яка розвертає тіло приманки в повітрі при закиді й створює ризик захлистування трійника за шнур. Якщо трійник потрапив на шнур — пиши пропало, закид зіпсовано. А з жорсткого струнного повідця він легко зіскакує, і блешня після приводнення йде як ні в чому не бувало.
Під джиг — тросик, але довгий. Джигова ловля передбачає різноманітну анімацію і котушкою, і вудилищем, тож тут якраз буде відносно м'який і гнучкий повідець із плетеного металевого тросика. Однак і він не завжди вберігає приманку від відкушування навіть некрупною щукою — це передусім лобові атаки.
В усіх інших випадках необхідно збільшити довжину тросикового повідця до двадцяти сантиметрів. Саме таку довжину мають два оберти навколо щучої морди при намотуванні на неї повідця під час активного виважування.
Щука попалась і активно трясе головою дорогою на берег. М'який металевий повідець обмотується навколо зубатої пащі раз. Якщо довжини не вистачає, наступне струшування підставляє незахищений шнур під найгостріші зуби. А якщо довжина понад двадцять сантиметрів, він обів'є пащу і вдруге, і, потрапивши на зуб, не буде перекушений. Утретє пащу може обвити вже й шнур — паща й зуби в ній надійно стягнуті металом у два оберти.
Є й підступніший ворог. У спінінгіста є недруг підступніший за щучі зуби, бо він невидимий і діє нишком: гострі краї черепашок на кам'янистих брівках при ловлі судака. Сам судак шнур не перекусить — за нього це зроблять уламки раковин і краї каміння. Тут уже жодного металу: півтора метра не найтовщого флюру, і жодних проблем.
Повідець, як бачимо, своєї актуальності не втратив — лише постав перед нами в новому вигляді й поліпшеній якості.