Якщо чесно, нічого надсекретного чи круто замудреного у весняній ловлі на поплавцеву вудку, звісно ж, немає. Є просто пара маленьких штрихів, виконавши які, вудильник значно підвищує свої шанси на гідний улов.
Ще до повного скресання. Приступати до поплавцевої дії можна навіть тоді, коли водойма ще не повністю очистилась від криги. Поява перших промоїн біля місць впадіння струмків, а то й просто відтавання крижаної кромки на сонячному боці метрів на десять від берега дає шанс якщо й не на грандіозний улов, то принаймні на кілька результативних поклівок.
Риба виходить до таких місць аж ніяк не рано, радше навіть пізно — приблизно з першої пополудні — і гріється на весняному сонечку, не забуваючи заодно трохи підзаправитись протеїном у вигляді водних личинок комах і рачків-бокоплавів, що прокинулись.
Крім цих місць, дуже ймовірний вихід середньої плітки до краю затоплених паводком прибережних очеретів, а великої — до різких брівок і звалів у глибину поблизу берегової лінії.
Підказка від мормишечників. Щоб засікти такі місця, зовсім не обов'язково ганяти водоймою з ехолотом на човні серед криг. Набагато доречніше поспостерігати за рибалками-мормишечниками, які ще тиждень тому бродили по кризі. Якщо вони бурили купу лунок десь недалеко від берега, будьте на всі сто певні, що риба там є не тільки тоді, коли водойма скута кригою.
Снасть. Оскільки ми збираємось ловити плітвицю, що вийшла погрітись, і знаємо, що береги нагріваються швидше за воду, то й вудилище особливо довге ні до чого — рибка сама підпливе на потрібну відстань. Цілком достатньо тривіальної п'ятірки, головне, щоб поплавець ліг на воду там, де вже не проглядається дно в ще прозорій по-зимовому водичці.
Конструкція поплавця й діаметр основної волосіні значення не мають — стужена за теплом плітка клює «на втоп». А от гачок потрібен менший, під стать мормишковому, і не тому, що риба його помітить, а тому, що наживки в цей час застосовуються дуже делікатні й довше зберігають свій «товарний вигляд» на маленькому тонкому гачку.
Прикормка. У продажу є багато різних зимових прикормок. Усі вони хороші, але є одне «але»: по-справжньому розгуляти риб'ячий апетит може лише добавка тваринного походження, і нічого кращого за прикормкового дрібного мотиля поки не придумано.
Багато його не треба, запити в риби в цей час іще дуже скромні. Головне, щоб мотилик ворушився на дні при руйнуванні щільної кулі: адже завдання прикормки не нагодувати рибу, а розбудити в ній харчовий рефлекс.
Дві наживки. У переважній більшості випадків це великий насадковий мотиль, якого насаджують по дві личинки на гачок, проколюючи у верхній частині; а якщо клювання зовсім «не те», то лише одну, проколюючи впоперек тільця.
Друга уловиста наживка, що здобула популярність буквально останні пару років, — дрібний опариш-пінка. Тут випливає певна рибальська суперечність: на мотиля поклівки частіші, але сама рибка дрібніша, а на пінку поклівки можуть бути доволі рідкісні, зате плітка на неї клює мірна, а часом і така, що при виважуванні змушує замислитись про розривне навантаження повідця.
Тут уже рибалка сам обирає, що йому до душі: багато, але дрібнота, чи екземплярчики, якими можна й перед товаришами похвалитись. Щоб не думати, бажано мати на рибалці обидві наживки.
Нерест. Сонце піднімається дедалі вище, починається цвітіння плодових дерев. Першим зацвітає абрикос, а наша рибка, збившись у величезні щільні зграї, приступає до нересту. Ловля в цей час можлива в дозволених органами рибохорони місцях: плітка під час нересту не припиняє живитись.
У цей час риба виходить на прогріті мілководдя і масово ловиться просто під ногами. Тваринна складова в прикормці вже не відіграє вирішальної ролі — тепер плітці подавай ситніший і більший корм. Рецептів безліч, спрацює будь-яка суміш рослинних компонентів; щоб риба швидше її виявила, бажано вводити приємні солодкі ароматизатори: ваніль, корицю, шоколад.
З наживок пальму першості тут тримає опариш, і не дрібна пінка, а найсправжнісінький товстий і вгодований. Мотиля теж можна застосувати, та от добути його в цей час уже доволі важко: відбувається масовий виліт дорослих комах.
Після нересту. Настає певне затишшя в клюванні. Зовсім не тому, що риба нібито «хворіє» — просто плітчині зграї покинули нерестовища й збираються на літніх стоянках, особливо ніде не спиняючись. Лише коли все, як то кажуть, устаканиться, риба в першій декаді травня стане на місця постійного перебування, і починається вже зовсім літня ловля.
Сусіди по весні. З попутників плітки конкуренцію їй може скласти хіба що велика верховодка, яка крутиться в тих самих місцях, обираючи, щоправда, ділянки з сильнішою течією. Усе сказане про плітку справедливе й для неї, хіба що оснастку варто брати тоншу й делікатнішу.
Пліч-о-пліч із пліткою бродить у цей час і підлящик, але він, на відміну від своєї сусідки по водному поверху, особливої активності не виявляє й трапляється поодиноко лише як випадковий прилов. Нічого, його час іще попереду — а поки й плітка може подарувати багато хвилюючих хвилин справжньому цінителю витонченої поплавцевої снасті.