Свій звіт почну не з того, як ми ловили рибу, а з того, хто яку роботу виконував для збірної.
Усков Валентин, головний тренер збірної України, цей чоловік зробив те, що не зміг ніхто. Для тих, хто не знає, він з осені почав наполегливо збирати інформацію про місце проведення змагань, приймати рішення щодо правильного тренування та вибору стратегії риболовлі. Одним словом, він робив усе те, що має робити тренер.
Верезуб Олег, помічник тренера, людина, без якої просто неможлива тренерська команда. Завдання Олега полягало в тестуванні нових приманок під час різних змагань, коли спортсмени не мали на це часу, а також у винесенні висновків про те, чи потрібні ці приманки команді.
Чебан Кирило, адміністратор збірної. Тут, думаю, всі розуміють, що без старань Кирила Івановича багато чого могло б не відбутися. Завдяки йому були продумані всі організаційні питання, багато з яких вирішувались наперед, і, що найважливіше, на найвищому рівні.
Борис Сергій, технолог збірної, мало відома, але дуже досвідчена людина. Його завданням було розробляти нові приманки, удосконалювати вже існуючі, тестувати їх у різних умовах та виконувати роботу, на яку збірники просто не мали часу.
Ця четвірка людей також була особистими координаторами наших спортсменів, за що вся збірна їм дуже вдячна. Я думаю, що без цієї четвірки про результат навіть не варто було б говорити. В Україні немає таких досвідчених людей, як вони.
.
Також хочу висловити подяку тим людям, які приїхали і нам допомогли: Лукацькому Олександру, Амошому Анатолію, Погостинському Кирилу, Зарумі Володимиру, Гайсюку Володимиру. Ви також дуже допомогли нашій збірній, а також нашому водієві Олександру, який виявився не лише хорошим водієм, а ще й гарним координатором.
Також хочу висловити подяку нашим спонсорам: титульному спонсору NEMIROFF за фінансову підтримку, Федерації риболовного спорту України за фінансову допомогу, компанії FishUp — українському виробнику силіконових приманок — за надані мегауловисті приманки, а також Сергію Федорову за дуже класні мікрозастібки, якими вся збірна дуже задоволена.
Кілька слів про склад збірної: у нас було двоє так званих «старожилів», які вже виступали на чемпіонаті світу — це Потилицький Денис і Вільгуцький Владислав, а також молоді спортсмени — Ремешовський Олександр, Порхун Ігор, Сізон Олег. Як бачите, наша збірна була не найсильнішою, але вона була єдиним цілісним механізмом, сім'єю, яка наполегливо працювала на результат команди. Навіть коли ми відбиралися до збірної, ніхто з нас не приховував інформації — це була справжня команда, яка може показувати ще кращі результати. Велике дякую всім членам збірної за таку злагоджену командну роботу.
А тепер трохи про тактику, яку ми застосували на змаганнях. Наше головне рішення було зробити ставку на дрібну рибу. Минулого року, коли ми відвідали змагання Trout Union Cup на тому самому місці, де проходив чемпіонат світу, ми помітили, що після двох стартів запущена риба «закриває рот» і взагалі не реагує на приманки. А коли всі намагалися ловити запущену рибу, збірна Словаччини чудово ловила дрібну форель на мілководних ділянках. І ось відповідь усім тим, хто обурювався, що збірну відбирали по дикій рибі: стояло завдання навчитися ловити не запущену рибу, яку ми постійно ловимо, а саме дику місцеву форель. Друга задача — швидко переміщатися по зоні, обловлюючи лише перспективні місця стоянки риби. І, звісно, звели приманки до мінімуму. Мій набір був таким: у ямах — Smith Niakis, на мілководних ділянках — Smith ARS 1 і найменша блешня «маньячка». По силікону найкраще працювала личинка Berkley Honey Worm і черв'як Berkley Float Worm. За підсумками тренувань виявилося, що збірна виключила воблери з ряду приманок, і як потім з'ясувалося — це було даремно. Можна сказати, що я «зробив результат» завдяки воблеру Jackall Tricoroll 47 — 80% риби було спіймано саме на нього.
На змаганнях я ловив двома вудилищами: це Yamaga Blanks Blue Current BLC-72 TI, яке використовував у перших стартах для ловлі запущеної риби і на воблери, і котушка Daiwa Exist 2506. Друге вудилище використовував для дрібної риби, для ловлі на дрібні вертушки і силікон — це Yamaga Blanks Blue Current BLC-68 II, котушка Daiwa Luvias 2004. Ці вудилища можна назвати одними з найкращих для ловлі стрімової форелі.
Перший тур, зона С.
Як завжди, все починається з огляду зони. Пройшовши всю зону зі своїм координатором Олегом Верезубом, ми визначили, що є в зоні 10 дуже перспективних секторів, які мені підходять, і три «так собі». Оскільки в мене був 10-й старт, я був упевнений, що стану в дуже хороший сектор. Перший старт — стаю, як виявилося, в дуже хороший сектор (18-й або 19-й, точно не пам'ятаю). І ось перший виліт мого першого чемпіонату світу. Стартую з вертушки і з перших закидів ловлю рибу. Вже легше, якщо спіймав, значить виходить, і тут понеслося: друга, третя, четверта — і так до восьмої рибки. Минуло вже 20 хвилин, риба «закрила рот», вертушку ігнорує, навіть не виходить. Швидко перев'язуюся на силікон, але риба далі ігнорує мої приманки і зусилля. За 5 хвилин вдається доловити лише одну форельку. Починаю пробувати різні вертушки, силікон — жодного результату. І тут іншого виходу немає, потрібно пробувати воблер. У хід іде перевірений Jackall Tricoroll 47, і риба просто оживає: три закиди — три риби. У підсумку в мене 15 риб, і я другий у зоні.
Другий старт — стаю в той самий сектор, починаю обловлювати. Перший схід, другий, третій, і нарешті беру рибу в підсак. Фух, відлягло), одразу ж другу, але потім сходи за сходами. У нас виникає рішення бігти на мілководні ділянки, пробувати ловити дрібну рибу. Вона клює, але вперто не хоче сідати на гачок. Починаю обловлювати глибші ділянки, і майже одразу на вертушку сідає запущена форель. Акуратно заводжу в підсак — є талончик).
Перебігаю в інший сектор, закид під протилежний берег — покльовка, мимо. Повторюю закид у ту саму «точку» — є покльовка, підсічка риби, і тут схід. У підсумку три риби, дев'ятий у зоні.
Третій старт — стаю в 17-й сектор, дуже перспективний: він нижче перекату з глибиною. На одному вудилищі — воблер, усе той самий герой Tricoroll 47, на іншому — дрібна вертушка і дрібний силікон. Постійно змінюючи вертушку — силікон — воблер, мені вдається спіймати 5 риб: три на воблер, по одній на вертушку і силікон. У підсумку я третій у зоні, все йде добре, наче в трійці.
Четвертий старт, по ідеї найважчий, але як виявилося, ні. Стаю в той самий 17-й сектор. Потрапивши туди, мої координатори сказали, що мінімум 7 риб я маю спіймати тільки на воблер. І вони мали рацію — вдалося спіймати 7 форелек, але на різні приманки, так би мовити, підвів ). У підсумку я другий у зоні, що дуже добре, оскільки дістати і обловити словака було просто нереально, як не крути — вони господарі водойми.
Наша збірна виступила дуже добре. Вільгуцький — другий, Потилицький — шостий, Порхун — дев'ятий. У турнірній таблиці Україна була на четвертому місці з невеликим відставанням від другого.
Другий тур, великі надії на особисте потрапляння в трійку і на друге місце командою.
Звичайно, мені попалися найсильніші суперники, як мінімум п'ять чемпіонів світу, включно з Шаніним.
У першому старті стаю в так званий «жирний сектор», але як виявилося, він мені не підійшов. За перші 15 хвилин у мене було мінімум 5 сходів перед підсаком на різні приманки, потім я нарешті взяв одну рибу, продовжив ловити, але знову сходи. Наче якась карма. Починаю рухатися по зоні, знову сходи, але ось беру дрібну форель на воблер. Фух, вже дві, вже краще. Перебігаю в перспективний сектор, закид — покльовка — схід, і так тричі підряд. На черговому закиді після покльовки сідає «батон», форель під кілограм. Оскільки вона була гідним суперником, їй не склало труднощів піти на перекат і обірвати волосінь. Так драматично, точніше сказати, з тотальним невезінням у мене закінчився перший старт другого туру. Дві риби, і я 14,5 у зоні. Як потім виявилося, якби взяв хоча б одну рибку в цьому старті — був би третій в особистому заліку, а так — шостий, але це вже таке.
Другий старт — виходжу в зону другим, стаю в «жирний» сектор, де перед цим спіймали 22 риби. Починаю ловити на улюблений воблер — перша, друга, третя риба, і так до кінця, не знижуючи темпу, спіймав 10 риб. Пробував інші приманки — риба взагалі не реагувала, тільки воблер. У підсумку в зоні 2,5.
Третій і четвертий старт — у мене не найкращі виходи (16-й і 13-й). Залишається тільки бігати і збирати рибу по секторах. На перше вудилище заряджаю воблер, на друге — вертушку, і починаю бігати по секторах, у кожному старті приношу по 6 риб. І займаю двічі друге місце.
Проходить підсумковий підрахунок, і я опиняюся на третьому місці. Дуже прикро, бо до першого місця не вистачило двох балів. Тут мені згадався мій перший старт, де я спустив 10 риб: взяв би хоча б одну — був би перший у зоні.
У підсумку наша команда виступила непогано. Вільгуцький — 7-й, я — 3-й, Потилицький — 1-й, Сізон — 17-й.
Команда набрала 28 балів за другий тур, плюс 19 за попередній день, у нас 47 балів. І ми розуміємо, що на межі потрапляння до трійки. Так сталося, що багато команд «впали», і наша збірна України здобула першу бронзову медаль на чемпіонаті світу з ловлі риби спінінгом з берега. НОВИЙ РЕКОРД ДЛЯ УКРАЇНИ.
У підсумку в особистому заліку українці показали гідний результат:
- Ремешівський Олександр — 6 місце.
- Потилицький Денис — 8 місце.
- Вільгуцький Владислав — 14 місце.
Ще раз хочу висловити подяку всьому тренерському складу, нашим спонсорам, а також усім тим, хто просто приїхав і допоміг збірній — без вас цього результату не було б. Сподіваюся, це перший маленький крок нашої збірної на шляху до нових перемог і нових вершин.
З повагою, Ремешівський Олександр.
