Якщо йдеться про ловлю на мормишку, то, за моїми опитуваннями, експериментувати з глибиною ловлі не готові більш як половина рибалок-зимників. З чим пов'язане таке упередження, судити не берусь. Чи то прислів'я про те, що людина шукає, де краще, а риба — де глибше, затуманило критичне сприйняття підлідної ловлі, чи то навички літньої рибалки, де гідна уваги риба однозначно тримається донних шарів, вплинули на громадську думку, що мормишку з мотилем треба тримати біля дна — а там колись клюне.
Як я це зрозумів. На чемпіонаті області зі спортивної ловлі на мормишку з криги, що проводився 2009 року на Ладижинському водосховищі, я був дуже здивований, посівши з вагою улову близько трьох кілограмів окуня друге місце в зоні. Найсмішніше, що клювало «на розрив», і спортсмени в повному сенсі слова не розгинались над лунками, тягаючи рибу за рибою. Перший же результат у зоні був близько чотирьох кіл. А найцікавіше — що в другій зоні найкращий спортсмен показав результат за п'ять кіло, і це при тому, що глибина ловлі в усіх зонах була однакова, близько чотирьох метрів.
Міцно я тоді замислився: у чому ж підступ? Загадка розгадалась лише після перегляду відео зі змагань. За кількістю махів руками при виважуванні окуньків із лунки я підрахував, що лідери ловили не з дна, а найвдатніший спортсмен висмикував — інакше й не скажеш — окуньків просто з-під криги, і за рахунок такої швидкості набив максимальну вагу.
Як витягти окуня під лід. Спершу освоювати таку ловлю доводилось, виманюючи окунів прикормкою із сутінкових глибин. Виходило, але якось криво й нестабільно. Лише коли у гру зі зграями вступила яскрава блискуча й аж ніяк не дрібна мормишка, справа пішла на лад.
Алгоритм виглядав так. Спочатку звичайним методом широкого пошуку знаходилось перспективне місце з високою концентрацією риби. Після цього під лід просто з руки відправлявся п'яток великих мотилів і водночас п'ятьма обертами котушки вудки змотувалась волосінь, зменшуючи глибину ловлі.
Зграйний окунь — рибеха азартна: побачивши мотиля, злітається до нього юрбою. Але що таке мотиль порівняно з блискучою мормишкою! Урешті-решт окуні за мормишкою влітали просто в лунку, і це наштовхнуло на думку: а чи не використати безмотилку для ловлі таких хоробрих?
Результат перевершив усі очікування. На безнасадкову мормишку окуні клювали хоч і рідше, зате сам їхній розмір не міг не тішити. Якщо вгору безладною юрбою піднімався окунь вагою до сорока грамів, то на безмотилку сідали «лапоточки» і по сто двадцять грамів.
Де це не спрацює. Усе це добре, весело й азартно, та є одна заковика: такі штучки можна робити виключно зі зграйним активним окунем на водосховищах. Якщо ловити на річці з течією, де окунь у великі зграї не збивається, або на жабнику, де він затюканий і дуже підозріливий, то такої програми може й не вийти.
Що завжди виходить — так це просто незначний, до метра, відрив окуня від дна і виуджування вагомих екземплярів на безмотилку. Щоправда, у такому разі добре, якщо їх буде хоча б два.