Живцева ловля взагалі-то мало відповідає статусу поплавця, але є поодинокі випадки, коли вудіння з поплавцем може розкрити всі свої переваги й видати багатий улов. Те саме й ловля окуня — риби, універсальність якої у справі відшукування харчу перевершує найсміливішу уяву.
Усе, що хоч якось ворушиться в товщі води чи на дні, іде окуню в їжу. Недивно, що він є найпоширенішою нашою рибою: практично немає жодної водойми, де не було б окуня, причому в чималій кількості. Через те й ловлять окуньків усі рибалки від малого до великого всіма можливими способами — і з криги на мормишку, і з дальнього закиду фідером, і, звісно ж, поплавцевою вудкою.
Смугастий ловиться на поплавець увесь сезон відкритої води. Є, однак, кілька моментів, звернувши на які пильну увагу, можна дуже успішно вудити не лише матросиків, а й важкеньких горбачів. Причому вудити не в той час, який вважається піком харчової активності хижака, а за загальновизнаними канонами в найневідповідніший — у літню спеку.
Окунь насправді тільки радий настанню спекотних деньків. У ці дні стрімко підростають мальки білої риби, і добування їх уже відшкодовує енергетичні витрати на пошук та атаки молоді плітки й красноперки.
Перша тактика: по бою. Отут і настає час азартного вудіння окуня на малька, якого неважко добути, кинувши пару хлібних крихт у малявочницю, поставлену на береговій мілині. Малька добути просто, снасть найбуденніша, та й місце вудіння тут-таки, поруч.
Малька плітки, насадженого під спинний плавничок, акуратно, закидом з-під руки, посилають за уріз берегової рослинності — бажано тоді, коли на поверхні з'являться сплески від окуневої зграйки, що полює. Зазвичай окунь атакує живця, який занурюється під дією грузила, з ходу, миттєво топлячи поплавець. Якщо цього не станеться, слід трохи посмикати оснастку, поворушивши поплавець, що зайняв вертикальне положення.
Друга тактика: вікна в лататті. Якщо бою окуня не видно, можна шукати пасивного хижака в літній полудень під листям латаття. Помітивши підхоже вікно в суцільному килимі листя, рибалка акуратно опускає в нього поплавцеву оснастку з мальком, насадженим на гачок під нижню губу для більшої міцності.
Робочий спуск виставляється так, щоб рибка на гачку була у верхній третині глибини місця ловлі. Не чекаючи повного занурення живця на задану глибину, рибалка серією коротких ривочків, контрольованих за положенням поплавця, проводить малька від одного краю вікна до іншого й назад. Якщо поклівки не було — крокуємо до наступного вікна.
Третя тактика: вечірній пляж. Нарешті, третя уловиста тактика — ловля окуня на піщаних і галькових пляжах, куди середній і великий окунь виходять на жирування на вечірніх зорях після спекотного дня.
Снасть та сама й найпростіша: вудка, волосінь, поплавець, грузило, гачок, навіть без непотрібного тут повідця. А от живець, зауважте, живець, а не малько, особливий. Це, звісно ж, мрія кожного прісноводного хижака — бичок розміром трохи менший за палець. Живця запускають на дно і, за можливості, якорять грузилом. Вудку можна покласти на заздалегідь установлені рогульки й терпляче чекати поклівки.
Вечірній вихід короткий, іншого разу можна й поклівки не побачити, зате наступного разу виудити пару повновагих горбачів.
Недивно, що на живця окунь на поплавцеву вудку ловиться саме влітку, коли інші види ловлі не найздобичливіші. Літо червоне дає смугастому широкий вибір доступних калорійних об'єктів: окунь бадьорий і активний і дарує рибалці стрімкі потужні поклівки, що запам'ятовуються до наступного сезону.