У багатьох рибалок при згадці про воблер уява малює такий собі здоровенний мінноу з трьома гачками, який потужним твічем викликає на себе весь гнів угодованої щуки. Усе це, звісно, так, але застосування воблерів на цьому не обмежується.
Воблери ловлять усіх без винятку хижих риб і багатьох риб зі змішаним типом живлення — адже серед місцевих риб лише товстолоб живиться винятково найдрібнішими водоростями, та й той завезений до нас із Далекого Сходу.
Ясно, що активний хижак, яким є окунь, не стоятиме осторонь воблерної теми. Прийнято вважати, що окунь і мікроджиг — два чоботи пара, а все інше це так, бавощі. Воно то так, але мені неодноразово доводилось бути свідком того, як матросики повністю ігнорували перевірені силіконки на невагомих джигах, а запропоновані воблери «їли» без докорів сумління.
Перший випадок. Першим із таких воблерів став Smith Shirasu Minnow. Вечірній вихід, окунь неохоче тицяє носом силіконову дрібноту на джигах 0,8–1,5 г, зменшувати вагу огрузки вже майже нікуди. Наосліп вирішив поставити згаданий воблер.
Вів його ривочками — і нічого, що говорило б про присутність риби, поруч не побачив. Але ось воблер дійшов до берега й спинився. Подивитись на таке діло вискочив окунець — та так і схопив передній трійник. Я не обмовився: окунь при воблерній ловлі атакує саме трійники приманки, щось вони йому нагадують.
Окрилений успіхом, запускав «ширика» ще кілька разів і був винагороджений парою важкеньких окунів. Під час ловлі з'ясувалось, що всупереч поширеній думці не твічем єдиним живий воблер: окуні клювали на завершенні рівномірки, на зупинці біля берега.
У кожного воблера своя ситуація. В окуневих котлах, наприклад, ближче до осені добре працював Pontoon 21 Cheerful без жодних підіграшів — рівномірка, та й годі.
Класику жанру демонструє невмирущий Strike Pro Midge, який не раз виручав тоді, коли окунь дивився на силікон просто звисока. З ним удавалось ловити винятково на твічинг, причому в прозорій воді біля берега було видно, як окунці раптом з'являлись наче з-під землі, варто було пару разів тихенько потягти приманку вершинкою.
Універсал. Є у воблерній ловлі окуня і «всепогодні» воблери з такими ж універсальними проводками. Ім'я цьому воблеру — Usami Shirasu 38SP SR у кольорі, ви не повірите, «під окунця».
Цей воблерок у мене взагалі як талісман: багато разів виручав у некливких ситуаціях і ловив усю хижу рибу, незважаючи на «важність і чин». Він далеко й точно летить і починає похитувати боками за будь-якої потяжки. Можливо, завдяки власній високочастотній грі він добре тягне рибу з великих відстаней.
Вертикальна складова. Серед обширної родини воблерів є й свої унікуми, які, якщо окунь вважає, що клювати треба тільки на вертикальній складовій проводки, можуть йому і це зіграти. Salmo Hornet у тонучій версії розміром 25 мм ефективно тремтить на рівномірці, а йдучи на дно, на зупинці, трохи невдоволено похитується, чим викликає впевнену хватку радше некрупного окунця.
Воблерів є безліч, але тільки згадані тут розловлені й систематизовані мною по окуню. Мені небезпідставно здається, що джентльменського набору, про який розказано вище, цілком вистачить, щоб упоратись з окунем у будь-якій позаштатній ситуації.