Якщо говорити про ловлю на насадкову, та й на мормишку взагалі, то те, що є на її гачку, вторинне порівняно з первісними діями рибалки з пошуку риби й вибору тактики. Якщо попередні дії виконані правильно, то сама наживка, а іноді й повна її відсутність на гачку, великого значення не мають — улов так чи так забезпечений.
Наживка може вплинути тільки на активність самих поклівок, певною мірою на їхню кількість і розмір виуджуваної риби. На дилему «клює чи зовсім не клює» вона не впливає.
Про те, що при правильно вибраній тактиці можна ловити й без наживки, говорить той випадок 2006 року, коли мені вдалось виграти чемпіонат області з мормишки, зовсім не вживаючи мотиля на гачку.
Опариш-пінка. Навіщо ж тоді розмаїття наживок, можна ж і самим мотилем обійтись? Виявляється, можна, але найбільшу рибу у своєму улові на першому етапі обласного чемпіонату цього року я вихопив на опариша-пінку рожевого кольору, і був це мордатий окунь.
Це каже про те, що перспективну наживку — дрібну пінку рожевого чи жовтого кольору — можна застосувати взимку з криги для ловлі активної, не запресованої риби, плітки передусім, і на одну пінку валити з ходу по три-чотири хвости. Підійде пінка й для ловлі зграйного дрібного окуня, що безглуздо смикає кінчик мотиля: такий окунець на дрібного опарика сідає з ходу й упевнено, щоправда, лише при ловлі на зміні, після великого насадкового мотиля. Найсмішніше, що лящ і густера на пінку ніяк не відреагували — їм подавай пучок рубінових личинок.
Черв'ячок-підлистник. Заготовлений з ранньої осені, він може стати в пригоді при ловлі великого йоржа з криги. На гачку черв'як поводиться двояко: при грі мормишки норовить із неї зірватись, зате при поклівці королівського колючого наче приклеюється до піддіву гачка. Черв'яка можна застосувати й при ловлі на стояки — клює на нього йорж, особливо той, що більший. Чував я й про інших його підводних шанувальників, але сам не ловив, брехати не стану.
Реп'ях і чорнобильник. Опариш-пінка і черв'як — це наживки передусім активної риби. У неї зовсім інші вподобання, якщо їй з якихось причин хтось або щось зіпсували апетит. Отут у справу вступають реп'ях і чорнобильник — так рибалки називають личинок реп'яхової та полинової молі, не тієї, що шкарпетки вовняні влітку точить, а тієї, що відкладає яйця в шишечки реп'яха та стебла полину й будяків.
Збирати цих ніжних, завдовжки всього пару міліметрів, личинок дуже клопітно, але уникнути холостих поклівок у момент, коли активна риба в лунці вже вибита або її там із самого початку не було, вони допоможуть напевне. Також найкраще на ці личинки клює красноперка під час її підходу під саму кригу з першими весняними водами.
Коли клює зовсім кепсько. Якщо підсікти рибу з рідких і ніжних поклівок ніяк не вдається, найкраще застосувати як наживку прикормкового мотиля-лиманника. Ну й нехай його довжина всього п'ять міліметрів, а товщина дві десятих, — на жало відточеного гачка мормишки він після довгих поневірянь таки сяде, і тоді тримайся, вередлива рибко!
Якщо і це не допоможе, тоді краще взагалі зняти будь-яку наживку й ловити на дрібну чорну мормишку, атраковану ароматизатором для спінінга. А ще краще — до крайнощів ситуацію не доводити і, поплювавши на долоні, пошукати рибку, пробуривши ще пару десятків лунок у перспективних місцях.