Про застосування поплавка в ловлі на мормишку з криги, сподіваюсь, чули багато хто. Це, звісно, уже й не зовсім мормишкова ловля, але щось мормишкове в цьому є — наявність криги, напевно.
Мормишка сама собою приманка універсальна: застосування мормишки в ловлі на бічний кивок із літнім довгим вудлищем по відкритій воді — штука доволі уловиста й у коментарях не потребує. А от застосування самої мормишки в суто поплавковій снасті не так широко відоме і ще менше застосовується на практиці. Чому так — зрозуміло тільки в рибальському спорті: там застосування мормишки в поплавковій ловлі заборонене правилами змагань.
Насправді ж «чарівна» мормишка в союзі з поплавковою вудкою здатна творити дива уловистості в не найяскравіших рибальських ситуаціях.
Снасть. Поплавкова вудка для застосування мормишки не сильно відрізняється від свого класичного прототипу. Усе те саме, тільки прибираємо підпасок з основної волосіні, а замість гачка на повідець прив'язуємо мормишку, за вагою рівну прибраному підпаску. Усе, снасть готова.
Квітень-травень: лялечки мотиля. За досвідом минулих років перший бій мормишка на поплавковій вудці приймає в квітні-травні на замулених мілководних ділянках річок із несильною, я б навіть сказав малопомітною, течією.
У цей час на таких ділянках спостерігається скупчення підлящика й особливо густери, які починають активно живитись підрослими й заляльковілими личинками хірономід, тобто заляльковілим мотилем. Лялечки ці ось-ось ринуться до поверхні, щоб там звільнитись від водяної личини й знятись у повітря молодими комариками. Перед відповідальним стартом угору лялечки збираються у верхніх шарах придонного мулу, звідки їх із великим задоволенням викопують меткі густерки.
Знаючи цей розклад, далі все елементарно. Жодної прикормки — природа подбала за нас, потрібно лише час від часу ворушити палицею донний мул у місці лову. Таке збурення дна вимиває лялечок і дає рясну каламуть, що приваблює донну рибу з усіх кінців водойми.
Два-три незаляльковілих мотилі на гачку припечатаної до дна мормишки, яка під силою ледь помітної течії дуже повільно волочиться по мулу, піднімаючи каламуть, напевно привернуть увагу риб, що нагрянули на дармове частування.
Далі — у товщу води. Ловля така, на жаль, швидкоплинна. Тиждень-два — і всі лялечки перетворились на комарів-дзвінців, а меткі рибки звалили кудись глибше. Нічого страшного, мормишка й тут знайде собі застосування: привабити рибу в товщі води й активною грою спровокувати її на поклівки.
Снасть та сама, тільки робочий спуск виставляємо дещо менший за глибину лову. Прикормка як звичайно, нічого хитрого; хитрість полягає в подачі наживки — дрібного опариша, тонкого черв'ячка, пари мотилів на гачку мормишки.
Усі чудово знають, що без руху мормишка перетворюється просто на важко огружений гачок. Зараз же зграйки плітки блукають трохи вище дна або в півводи й не проти когось там злопати.
Після закиду мормишка прямує до дна, але до нього не долітає й зависає в товщі води. Ми ж тим часом, нахиливши вершинку вудки до води, починаємо частими ривочками просувати оснастку під дуже гострим кутом до берега. Мормишка в цей час рухається в півводи частими короткими поштовхами, своєрідними імпульсами. Переривчастий рух приваблює всіляку рибу, частіше плітку, яка не роздумуючи хапає наживлену мормишку. Причому таким способом можна «відфільтровувати» дрібноту: на рухому приманку клює, як правило, риба крупніша.
Два ці випадки вдалого класичного застосування мормишки в поплавковій ловлі не вичерпують усіх її «літніх» можливостей. Просто класика передбачає наявність багатьох похідних варіантів і способів вудіння, у яких мормишка розкриється в усіх її потаємних іпостасях.