Мормишка на дні, і відривати її звідти просто нема чого

1593
Мормишка на дні, і відривати її звідти просто нема чого

Рибна ловля, як жодне інше заняття, рясніє хибними судженнями й кумедними забобонами щодо того, як треба ловити і чому раптом не клює. «Піддавай усе сумніву», каже прислів'я, а йому вторує не менш відомий вислів про те, що практика — критерій істини. Щоб не відлякати охочого від продуманого чи спонтанного експерименту, багатовікова мудрість каже, що не помиляється той, хто нічого не робить. Тим паче що краще дві поразки, ніж один жаль — це вже слова Наполеона.

Усе це справедливо й щодо ловлі на мормишку з криги, особливо проводок приманки, де аматорська класика не вирізняється особливим розмаїттям. Кожен бачив застиглу на ящику згорблену фігуру відмороженого «пінгвіна», який, розгойдуючись у такт похитувань кивка, понуро піднімає мормишку вгору — і так до нескінченності. Гадаю, такий приклад наслідувати не треба, а як саме ловити, кожен думаючий рибалка розбереться сам.

Як це сталось. Іноді ж доводиться міцно замислитись над тим, що відбувається, щоб у підсумку бути у виграші. Такий випадок стався зі мною на чемпіонаті Рівненської області з ловлі риби з криги на мормишку 2008 року.

Зі старту вдалось зайняти місце скраю зони, просвердлити там із п'яток лунок і кинути в них з руки по парі великих мотиликів. Одразу ці лунки поклівками не відповіли, і довелось вирушити на пошуки смугастих углиб зони змагань. Ходив-бродив і подекуди абияк наудив з десяток матросиків із палець, явно відстаючи за результатами від колег.

Години за дві повернувся до первісно закормлених лунок, виконав проводку, другу. Тиша, як у ванній. Озираючись навсібіч, мимоволі опустив мормишку на дно, а коли почав її піднімати, намагаючись виконати чергову проводку в товщі води, кивок чомусь не став згинатись під вагою мормишки. Ясно: мормишка в роті в риби, яка склювала її в момент перебування на дні. Підсічка підтвердила це припущення.

Далі пішло-поїхало. Мормишку на дно, жодного підйому, лише ворушіння приманки на дні, що виражається в неповному прогині кивка під вагою приманки. Кивок повільно піднявся — підсічка, і окунь у підсумку для улову.

Гра «в дно». Освоювати її довелось просто на місці. Спершу окуні реагували просто на ворушіння мормишки строго на дні, потім це їм набридло, і довелось виконувати рух мормишки по дну, волочіння приманки по ньому.

Зробити це в обмеженому лункою просторі дуже просто. Кивок у ненапруженому, випрямленому стані відводиться вбік, наскільки це дозволяє діаметр лунки, а після цього трохи піднімається. Згідно з теоремою Піфагора, волосінь — це гіпотенуза, бо вона розташована під деяким кутом до вертикалі після відведення кивка вбік. Підйом кивка вгору: на мормишку діє сила тяжіння, спрямована строго по вертикалі до дна, волосінь із мормишкою з положення гіпотенузи прагне зайняти положення довгого катета прямокутного трикутника, переміщаючи мормишку по лінії короткого катета, тобто по дну.

І хай переміщення це всього три-п'ять сантиметрів, риба чітко на це реагує й сміливо хапає приманку. Отак, повзаючи по дну мормишкою, в останні пів години етапу змагань нашкріб близько кілограма окуньків вагою 30–50 г і виграв зону.

Корисний досвід часто приходить у ситуації, коли не було б щастя, та нещастя допомогло. Безклів'я нещастям у повному сенсі цього слова не є, зате активний клів якщо не щастям, то маленькою радістю з повною відповідальністю назвати можна.

© 2026 Всі права захищені
Розробка сайту: