Широко поширена думка, що в міській смузі риби немає — мовляв, усю браконьєри повибивали, — м'яко кажучи, не відповідає дійсності. Твердження це народилось у моменти безклів'я, коли рибалки, не спромігшись щось змінити у своїх діях і зайнятись обґрунтованим експериментом, спостерігали за нерухомими поплавцями.
Безумовно, рибальський і браконьєрський прес у населених пунктах накладає свій відбиток на поведінку підводних мешканців. Однак є такі потаємні куточки, куди навіть у великому місті не діставався чоловік із вудкою.
Скажіть чесно: ну кому захочеться вудити на поплавець серед суцільних заростей латаття з глибиною до пів метра і такої ж товщини мулистим дном? На перший погляд здається, що крім жаб там ніхто не живе. Однак це не так: саме такі непривабливі місця в річкових затоках у міській смузі є улюбленими і, можна сказати, найкомфортнішими «квартирами» для життя лина.
Чому його мало ловлять. Одне тільки не тішить: лин — домосід і рідкісний індивідуаліст, великих скупчень не утворює, бродить наодинці. Виудити за вечірню зорю більше двох линів — рідкісна удача.
Лин хоч і повільно росте, але сягає розмірів «за кіло», уперто й жваво ходить на гачку, непоганий у гастрономічному сенсі — тому не зовсім зрозуміла зневага поплавцівників до цієї риби. Я не обмовився: саме поплавцівників, відомостей про ловлю лина іншими снастями просто немає.
Місце і час. Мілководні мулисті затоки річок із глибиною до метра. Час ловлі — початок червня і далі до перших прохолодних ночей у серпні.
У заростях латаття лин ховається вдень, а годуватись виходить у вечірні години на невеликі чистинки. Там йому легше відшукати улюблений корм: водних личинок комах, дрібних рачків, п'явок, щойно вилуплених і линяючих раків, молодь молюсків, яка ще не обзавелась раковиною. Пагони рослин у його живленні відіграють другорядну роль.
Прикормка. Знаючи ці вподобання, можна скласти грамотну прикормку, основу якої становлять не панірувальні сухарі, а мелений сухий корм для котів і собак. Соя соєю, звісно, але м'ясом пахне.
Основу змішуємо з лучним чорноземом, а якщо його немає — просто з ґрунтом. Обов'язково слід додати щось тваринне, справжнє: або рубаного черв'яка, або кормового мотиля, або товчену черепашку.
Кулі прикормки закидають у місце ловлі години за півтори до заходу сонця — саме тоді харчова активність лина сягає піку й триває аж до повної темряви, коли поплавця вже не видно.
Наживка. Яка прикормка, така й наживка. Відійшли в минуле способи вудіння лина на рачаче м'ясо. Можна, звісно, спробувати наживити розморожену креветку із супермаркету, однак, щоб не вдаватись в екзотику, нічого кращого за червоного гнойового черв'яка ще не придумано.
Наживляємо одного-двох черв'яків на гачок №4–6 за метричною класифікацією так, щоб лишались доволі довгі хвостики, які ворушаться під водою.
Снасть і поклівка. Снасть потрібна не дуже витончена, головне надійна й міцна: лин не дуже підозріливий, але, підсічений, прагне рвонути в зарості латаття, і потужним вудилищем треба йому це завадити.
Поклівки доводиться чекати доволі довго. Лин повільний за натурою і так само повільно, смакуючи черв'яка, возить поплавець із боку в бік. Підсікати в цей час категорично не можна! Необхідно дочекатись упевненого потоплення поплавця з відходом убік і зробити м'яку кистьову підсічку. Губи в лина товсті й м'ясисті, гострий гачок упевнено в них вганяється.
Виважування великих клопотів досвідченому рибалці не завдає — головне міцним вудилищем із перших секунд змусити здобич ходити на колах. Як бачимо, нічого надскладного в ловлі лина на поплавець немає: недарма кажуть, що не такий страшний чорт, як його малюють.