Основна маса рибалок обирає трофейний напрямок — кому не хочеться похвалитись вагомою рибиною. Є, звісно, і любителі карасика некрупного розмірено половити, є аси-швидкісники верховодкової ловлі. От тільки профі ловлі бичків якось тримаються в тіні.
З одного боку, воно й зрозуміло: ну кого здивуєш дрібною всеїдною рибкою, наловити якої віз, як верховодки, навряд чи вийде. Але з іншого — на кожен товар є свій покупець.
Бичка як виду не існує. На цю рибку варто глянути пильніше з тієї простої причини, що риби просто «бичок» у природі немає. Риб роду бичкових у наших водах налічується близько двадцяти видів. В околицях міста мені вдалось виявити три: бичок-гонець, бичок-пісочник і бичок-головач. Підкреслюю, це самостійні окремі види, а не різновиди, що різняться лише забарвленням.
Усі бички унікальні тим, що основна маса риб у процесі еволюції рухалась із моря в річки — і лише бички, будучи первісно суто прісноводними, за мільйони років завоювали всі моря.
Чим цікавий. Передусім тим, що для нього не існує поняття «не клює». Усі види бичків клюють завжди, не зважаючи на погоду, рівень води, фазу Місяця та інші причини, що не стосуються справжньої рибалки.
Бички — рідкісні індивідуалісти: по двоє-троє на одній території не уживаються, кожен має свою мисливську ділянку. Менший бичок, який порушив межі, може бути запросто з'їдений більшим — у риб це в порядку речей. Звідси випливає, що прикормка в бичковій ловлі річ хороша, але марна: скупчень навіть на дармовому кормі бички не влаштовують.
Снасть. Найпростіша. Вудилище метрів два, шматок волосіні будь-якого діаметра, повідець не потрібен. Якась подоба поплавця, свинцева дробина як грузило, гачок восьмого номера за метричною класифікацією — і снасть готова.
Усі види бичків — риби прибережних мілководь, точніше дна прибережних мілководь: у них навіть присоска зі зрощених грудних плавців є. Тому ловимо їх винятково з дна. Найкраща наживка в усі часи — шматочок черв'яка.
Тактика. Проста й нагадує збір грибів на грибному місці. Снасть закидається біля берега на глибині до метра, гачок лягає на дно — у такий спосіб виловлюються практично всі бички в радіусі п'яти метрів. Щоб скликати бичків із дальших дистанцій, треба перезакинути снасть правіше чи лівіше, а ще краще плавно волочачи гачок по дну перевести вудку в потрібне місце.
Навіщо це все. Мені думається, з трьох важливих причин. Перша — тотальне безклів'я: врятувати рибалку від повного фіаско зможуть лише героїчні бички, даруючи поклівку за поклівкою.
Друга утилітарніша: бичок — найкраща наживка для літньої живцевої снасті, а наловити цих моторних набагато простіше елементарною вудкою, ніж малявочницею. Бичок украй міцний на рану, і маніпуляції зі зняттям з гачка особливої шкоди йому не завдають.
Нарешті третя — гастрономічні якості. Знамениту закуску «бички в томаті» можна й удома приготувати, щоправда, бичків для цього доведеться ловити весь світловий день. До речі, не такі вже вони й дрібні: бичок-пісочник сягає 20 см і 50 г, а бичок-головач — ті самі 20 см, але за рахунок міцного тіла й величезної голови до 100 г.
Літні місяці цвітіння води — пік бичкової ненажерливості. Присвятити ловлі бичків пару годин у літню спеку, коли біла риба відмовляється клювати, може дозволити собі кожен.