Звіт про Кубок Вінницької області з фідера, що минув. Цього року Кубок області проходив на водоймі в селі Лука-Мовчанська, за 80 км від Вінниці. Кілька років тому там уже проводили змагання, але навесні.
За тиждень до змагань наша команда приїхала разом з іншими спортсменами потренуватись і підібрати ключик до риби. Завдання дещо полегшувало те, що раніше на цій водоймі мені вдалося непогано виступити, і після повернення додому все, що відбувалось, було докладно записане у фідерний блокнот.
Приїхавши на тренування, ми з напарником розділились: один займався підлящиком і пошуком ключика до цієї риби, другий розбирався з підніжною пліткою та красноперкою. Мені дістався підлящ.
Рясно закормивши точку й зручно вмостившись у кріслі, став чекати поклівки. За кілька годин експерименти з повідцем, гачком та іншими добавками, покликаними поліпшити клювання, було завершено. Лящик уперто не бажав ставати на корм. У напарника з підлящиком та сама ситуація. Зате з наявністю красноперки й плітки проблем не було: лови, скільки сил вистачить. Рибалка була живою, темповою, рибка нудьгувати не давала.
Одностайно вирішили займатись пліткою. На тур на підлящика розпорошуватись не стали.
Приїхавши в суботу перед туром, нашвидкуруч мішаємо корм, заливаємо його аромою. Поки корм настоювався, поснідали парою бутербродів із чаєм.
На перший тур мені випав сектор А2 — крайній сектор зони А. Напарнику дістався сектор В2, найгарячіше місце: він у центрі обох зон. Перед стартом додали в корм секретний інгредієнт — і в бій! Настрій був один: ловля в максимально високому темпі.
Сусідом по сектору в мене був Валера Одинець. Він точно нудьгувати й розслаблятись не дасть. Рибка прийшла на корм практично одразу. Щоправда, в турі вона трохи перебирала насадками, тут довелось недовго помучитись із підбором.
Під кінець туру трапилась одна прикрість: за годину до завершення в мене закінчився корм. Останню годину просто махав порожньою годівницею. У підсумку посідаю у своїй зоні третє місце. Напарнику, з його слів, теж було доволі важко підібрати гачок і насадку: основні гачки, які використовувались на тренуванні, спрацювали слабо. Він посів четверте місце в зоні.
Після туру багато хто пішов купатись — після тієї спеки, що супроводжувала нас у турі, дуже хотілось зануритись. Відпочивши, обговорили з напарником нюанси ловлі, і він поїхав до Вінниці. Решта дня минула непомітно, а сутінки, що опустились над водоймою, принесли довгоочікувану прохолоду.
Ранок другого дня приніс нам такий жереб: Чернов Віктор — А-2 (мій сектор першого туру), мені ж випав В-8, передостанній сектор. Основне завдання не змінилось: красноперка під ногами, якщо пощастить — випадковий підлящ.
Сектор другого туру виявився на доволі крутому березі, і довелось добряче поморочитись, щоб встановити там рибальське обладнання. Промаркерившись нашвидкуруч, з'ясував, що дистанція ловлі змінилась на 50 сантиметрів.
Після сигналу «Старт» і до кінця туру фідер із рук не випускав. Трохи засмутив той факт, що рибка на другому турі була меншою. Другий тур минув під гаслом «Пінка — наше все»: опариша риба відмовлялась брати категорично. Тур закінчив із вагою 2488 грамів. З такою вагою посів друге місце в зоні.
За підсумком двох турів наша команда посіла третє місце в командному заліку, а я — прикре четверте в особистому. Водойма загалом сподобалась, а помилки, яких ми з напарником припустились під час туру, лягли безцінним вантажем у скарбничку досвіду нашої команди.
Хочу висловити велике спасибі суперникам за те, що задавали темп. Судді — за якісну роботу. Рідній федерації й людям, які брали активну участь в організації турніру, велике людське спасибі. Окремо хочу подякувати компанії «Ібіс» за толкові й корисні призи. Так само велике спасибі магазину «Перекат» за спонсорську підтримку нашої команди. Напарнику по команді тисну руку — знаю, як йому цього разу виступалось. Вітя, ти молодець!