Короп, як відомо, риба непроста, з кондачка не ловиться. Основний заділ успішної рибалки готується ще вдома: ретельним підбором снастей, монтажем мудрованих оснасток, складанням кулінарних рецептів прикормок і насадок.
Спіймати трофейного коропа — мрія кожного рибалки; за рибою своєї мрії присяжний коропятник довго й уперто виїжджатиме на сесії, пробуватиме то одне, то інше, розчаровуватиметься, починатиме все спочатку — і нарешті сфотографується з угодованим велетнем.
На матч ловиться інше. Ловля коропа на матчеву вудку прозаїчніша: основна здобич — «тузики» вагою до двох кілограмів, а часто й менше. Можна, звісно, задатись благородною темою і ловити на матч тільки трофейного коропа, та не так багато в нас водойм, де трофеї трапляються на кожному кроці; на таку воду навіть спеціальний запис ведуть, і своєї черги доводиться чекати не один день.
Де шукати. Спеціальний пошук риби на короповій водоймі — справа доволі трудомістка. З першого прикиду можна чекати коропа біля нерівностей дна, особливо він небайдужий до приямків.
Візуально короп видає себе теплими сонячними вечорами в розпал літа, коли вагомі особини вистрибують у повітря над поверхнею і з шумом бовтаються назад у рідну стихію. Саме в такі місця, а вони зазвичай не близько від берега, і слід заслати пару кілограмів прикормки.
Прикормка. Щоб особливо не мудрувати, краще користуватись готовими сумішами, а з огляду на специфіку водойми додати свою родзинку — найпростіша з них складова тваринного походження: великий мотиль, опариш і кастери, рубаний черв'як, молюски з розбитими раковинами.
У місце ловлі прикормку найкраще доставляти спеціальною рогаткою, хоча, добряче потренувавшись, можна з успіхом «бомбити» точку кулями з руки на відстань до тридцяти метрів.
Снасть. Чимось особливим не вирізняється, хіба що посиленою потужністю складових, особливо гачка, і якомога непомітнішим повідцем. Грузило беремо ковзне з наскрізним отвором — таке менше насторожує обережну рибу при поклівці. Підпасок, якщо вирішимо, що він потрібен, обираємо якомога менший — знову ж із поваги до обережності коропа.
Ковзний поплавець типу «ваглер» має бути таким, щоб надійно заякорити оснастку на прикормковому плямі: не дай боже гачок із наживкою почне дрейфувати на вітровій течії, короп це миттєво насторожить.
Наживка. Визначається умовами ловлі й уподобаннями місцевого коропа. У моїй практиці найкращими були великий червоний черв'як і гроно напівзалялькованих опаришів, так званих кастерів. На інших водоймах короп, можливо, краще відреагує на розпарену солодку кукурудзу чи горох.
Найскладніше — дочекатись. Якщо все зроблено правильно, лишається тільки дочекатись підходу коропа. Часом найскладніше — не почати панікувати: адже короп діє строго за розкладом і на точку годівлі виходить у певні години.
Якщо цей час невідомий, то від першого прикормлювання до початку поклівок може минути понад чотири години. І весь цей час необхідно постійно оновлювати прикормку, підкидаючи все нові й нові її порції.
Нагородою за терплячість буде рішуча поклівка осмілілого коропа, що виражається в стрімкому потопленні поплавця. Підсічку слід робити широко й розмашисто: губи в коропа м'ясисті й трохи жорсткуваті, гачок треба посадити глибоко й надійно.
Після впіймання одного, частіше некрупного коропа, треба якнайшвидше додати на місце щедру порцію прикормки, щоб не відвернути від нього інших коропів, які прийшли разом із тим, що клюнув. Після цього тягуча й нудна ловля стає живою й динамічною.