Питання вибору кольору конкретної силіконової приманки деякі спінінгісти зводять у ранг найнагальнішої проблеми сучасності. У цьому їм «допомагають» виробники рибальського силікону, виставляючи на продаж приманки з лінійками кольорів і відтінків, що включають не один десяток варіацій.
При цьому ніби забувається, що первісні відомості про приманку хижак отримує через орган бічної лінії. Рішення про атаку ухвалюється на стадії виявлення, коли приманки практично ще не видно.
У цьому неважко переконатись, просто вдивившись у глибини наших водойм, особливо влітку. Людина з її гострим, за риб'ячими мірками, зором у найкращому разі розгледить силіконову приманку, навіть в ультрафіолетовому кольорі UV, з відстані не більше півметра, а то й менше.
То навіщо ж ламати списи? Річ ось у чому. Атака хижака на приманку може бути різною. В одних випадках це легенький тичок рибини, яка навіть не розтуляє рота, в інших — «віддай спінінг», і приманка в зябрах.
І ось тут, на завершальній стадії, у вінці атаки, колір може зіграти свою вирішальну роль.
Палітра за сезонами. За багаторічними спостереженнями склалась своя палітра кольорів силіконових приманок, причому переваги одних кольорів над іншими з погляду елементарної логіки пояснити важко. Радше за все, наука й рибальський практикум ще не ступили так далеко в пізнанні таємниць світобудови.
Ясно тільки одне: у будь-якому разі на зір риби позитивно діє приманка, пофарбована в UV-кольори, як правило флуоресцентної властивості. Ця властивість дозволяє приманці світитись у відбитому сонячному світлі, самій такого не випромінюючи, подібно до того, як уночі світиться Місяць.
Весна. Сезон спінінга відкривають кольори яскравого перламутру й лимонно-зеленого шартрезу. Якщо придивитись, добре видно, що ці кольори помітні в каламутній весняній воді з далекої відстані, а вже про промах хижака, який атакує зблизька, не може бути й мови.
Після нересту білі. Від закінчення нересту білої риби й до появи її «оперених» мальків провідними кольорами в ловлі хижака є буро-зелені півтони, серед яких безсумнівний лідер останніх років десяти — UV-колір «машинне мастило» в усіх можливих іпостасях. Це можна пояснити тим, що за відсутності малька білі хижак живиться донною дрібнотою бурого кольору, перше місце серед якої тримають бички.
Прогрів води. З прогрівом води градусів до п'ятнадцяти і появою малька плітки й густери хижак усе пильніше дивиться на приманки UV-кольору LOX, що міняють своє забарвлення від фіолетового до рожевувато-коричневого. Тут щось сказати про природні вподобання риби не можна — природних харчових об'єктів такого кричущого кольору в наших водоймах немає. Цей колір геройствує до перших похолодань, поступаючись місцем спокійним відтінкам просто зеленого в різноманітних модифікаціях, бажано з блискучими крапками контрастного кольору.
Зазимок і зима. На зазимок і власне взимку до замерзання криги позитивні харчові емоції хижака викликають напівпрозорі жовтуваті кольори й кольори смородинового киселю з легким фіолетовим відтінком. Іноді, у теплі сонячні вечори, навіть за наявності забережнів, судак і окунь активно атакують шартрез і «машинне мастило», ніби температура води якимось чином впливає на зорове світовідчуття цих хижаків.
Висновок. У всіх цих циклічних ланцюжках бувають дні, коли все навпаки, і чомусь раптом найзатребуванішим кольором стає кричуще помаранчевий або гламурно рожевий. З усього цього випливає, що не варто зациклюватись на проблемі придбання приманок усіх кольорів веселки. Пара-трійка розловлених кольорів, відповідних сезону ловлі, ніколи не лишать вас без гідного улову.