Ідеться, звісно ж, не про підлідну ловлю лобатого, хоча чарівна мормишка здатна на все — доводилось бути свідком виймання немаленького головня взимку з лунки. Це радше казус, виняток із правила, що влітку з берега на вудку з бічним кивком головня можна вудити дуже навіть успішно.
Течія вирішує. Основне правило вибору місця — наявність течії, і чим сильніша, тим краще. Річ у тім, що хижацькі нахили головня виявляються пропорційно силі потоку: головень у затишку — зовсім не та риба, що головень на перекаті.
На перекаті, щоправда, вудити на мормишку малоперспективно, але є й інші місця. Найкраще з них, на мій погляд, — глибокі руслові канави на вигинах річки, де течія, підмиваючи високий обривистий берег, промила канаву впритул до нього. Чому саме такі місця? Бо там на днювання ховаються найбільші головні з усієї округи.
Дві проводки. Щоб підвищити ймовірність поклівки, мормишку, наживлену некрупним черв'яком, можна провести двома способами — проти течії і за течією, тобто добре всім відомий upstream.
Для проводки проти течії вибираємо мормишку або навіть мікрову джигу важчу, вагою до двох грамів. Точніше вагу можна підібрати, запустивши приманку біля берега й поспостерігавши, чи швидко вона тоне і чи добре планує. Рух тут типовий джиговий східцями: потяжка — відрив від дна, зупинка — планування на дно.
Вірніша проводка за течією, коли потік тисне на волосінь і притискає приманку до дна. У такому разі можна використати й доволі дрібну мормишку, вагою до 0,5 г. Рух виглядає скутіше: мормишка наче скрадається по дну просто в пащу головню, що стоїть головою проти течії.
Вихід із перекату. Наступне перспективне місце, щоправда, головня дрібнішого, — там, де течія заспокоюється і плавно ковзає серед поодиноких руслових валунів. Головник стоїть за цими валунами, тож, безхитрісно опускаючи мормишку в затишок за каменем, його можна легко звідти виудити.
Спіймати головня більшого можна, уміло зманеврувавши мормишкою, пущеною основним струменем, і змусивши приманку огинати валун: більший головень, як справжній хижак, вискочить із укриття і впевнено схопить її.
Завали дерев. Найскладніша, але й найперспективніша ловля — у завалах дерев, що впали у воду. Сюди не діставався ні один воблер, ні одна вертушка, а джига й поготів. Вічно обережний головень почувається тут у цілковитій безпеці й упевнено бере мормишку.
Основне завдання — «видрати» рибу з підводного сплетіння гілок. Для цього вудилище потрібне міцніше, з товстою вершинкою, волосінь товща, до 0,25 мм. Кількість зачепів можна знизити, прикриваючи наживкою вістря жала — такий собі насадковий офсет. Головень клює жадібно, і закрите наживкою жало не може бути причиною холостої підсічки.
Крім традиційного черв'яка, у завалах можна застосувати рачка-бокоплава, який любить повзати по затоплених сучках.
Щоб ловля головня не здавалась пусканням бюджету на вітер через зачепи й обриви дорогих мормишок, краще застосовувати для таких цілей свинцеві мормишки найпростішого кустарного, можна й власного, виробництва. Головню не важливе ім'я мормишки — хай краще це буде відлита годину тому саморобка, але майстерно подана вмілою рукою.