Ловля хижої риби, яка передбачає блешні, як жодна інша висуває жорсткі вимоги до гачків. Пробити при підсічці кістляву пащу судака з відстані 20–30 м, та ще й долаючи дугу шнура, яку видуває вітер чи течія, — задача не з простих.
Чому одинарник. Необхідно прикласти максимум зусилля в одну точку, що досягається відмовою від традиційних трійників: зусилля на них розпорошується на всі три вістря і є на кожному втричі меншим, ніж якби воно прикладалось до жала одного гачка.
На користь одинарних гачків говорить і те, що такий гачок кріпиться до блешні так, що блешня, лежачи на дні, робить це жалом угору — зачепи за дно і збір донного сміття малоймовірні.
Коли трійник. Мініатюрний трійничок застосовний для мікровертушок, «маньячок» наприклад: погодьтесь, одинарний «мотилевий» гачок на міні-блешеньці різко знижує ймовірність зачепити тканини ротової порожнини, а зусилля підсічки при ловлі некрупного жерешка чи окунця — річ другорядна.
Плюс до всього мушка, нав'язана на цівку маленького трійника, краще зберігає цілість після численних поклівок окуневої братії й «змушує» їх атакувати саме трійничок.
Історія вибору. На зорі застосування одинарників фаворитами були Gamakatsu F31 і Owner Tenkara. Усім хороші ці гачки, які й зараз знаходять застосування в джизі, от тільки виготовлені вони з маленьким вушком: оскільки гачок кріпиться до блешні через застібне кільце, товщина його дроту часто не дозволяє протягнути його у вушко.
Owner урахував цей казус і випустив гачки з великим вушком — знамениту серію Single, яка надовго стала народним улюбленцем і в блешнінні, і в джизі.
Ті, що розгинаються. Не можна не згадати й про тих, хто подбав про збереження приманок, які сіли в мертвий зачіп. Передусім це гачки Cultiva серії MH, які при зачепі просто розгинаються шнуром 6 lb.
Слід сказати, що й риба пристойної ваги їх теж легко розгинає, як і гачки Decoy 32 — випадки на змаганнях, на жаль, були. Найкраще застосовувати такі гачки для ловлі некрупного окуня в захаращеній частині водойми.
Без борідки. Для стовідсоткової реалізації поклівки треба, щоб гачок навіть із найменшим зусиллям легко впивався в пащу і нічого б йому не заважало — навіть зайва, як виявилось, традиційна деталь, борідка.
Той самий Owner першим запропонував спінінгістам безборідні гачки, тонке гостре жало яких безперешкодно по самий піддів проникало в тканини пащі судака чи щуки.
Проблему утримання риби розв'язала геометрія: крива загину піддіву, що плавно переходить до цівки, нагадує неправильний овал. Хоч як риба крутилася б на гачку, областю прикладання її зусиль за такої форми є нижня точка піддіву, а отже, шанси струсити його мізерні.
Далі за всіх у цьому напрямку крокнула японська Vanfook, гачки якої — просто твір рибальського мистецтва, щоправда, і вартість їхня під стать винятковості. Як завжди, до премудрих японців підтягуються практичні китайці, а в цьому напрямку й корейці: бренд Scorpion випустив гачки непоганої якості за низькою ціною, особливо якщо постійно стежити за гостротою жала.
Насамкінець: при вередливому клюванні, особливо окуня на вертушку чи мініколивалку, на гачок блешні, краще одинарний, можна підсадити мікротвістер, пір'їнки, шерстинки, а то й просто, як у випадку з коливалками, смужку яскравої еластичної гуми.