Скресання криги змушує замислитись допитливого прихильника спінінга: а що принесе весна в плані трофеїв цього року? Як правило, рік на рік не випадає, і треба розв'язати рівняння з багатьма невідомими: де, коли і на що?
Якщо з «де» і «коли» все більш-менш ясно — там, де немає криги й стрімкої весняної течії, а вихід хижака приурочений до найтеплішого часу доби, — то «на що» стає наріжним каменем.
Щоб звузити коло пошуку, можна вибрати один конкретний вид риби, окуня наприклад, і спрямувати на його впіймання максимум зусиль.
До нересту. У наших краях це до середини квітня. Нерестовий окунь тримається місць із глибинами 1,5–3 м у деякому віддаленні від берега, де збирається в зграї для ікрометання. Отут якраз і можна непогано відловитись, потрапивши на переднерестовий жор.
У цей час окунь живиться некрупною здобиччю, зате доволі часто, активно переслідуючи її. Тут якраз до душі йому припадуть активні твістери 40–50 мм спокійних, природних зеленувато-бурих забарвлень. Проводка активна, з підривом приманки від дна вершинкою вудилища: риба часто хапає приманку навздогін.
Після нересту: дрібнота. Відхрестившись, крупняк на якийсь час відкочується на глибини й не тішить поклівками. Зате на мілині починає буяти окунець вагою 20–50 г, для якого нерест білої риби — безкоштовний стіл із дармовою ікоркою.
Одне добре: дрібнота тримається щільними зграями, і виявивши таку, поклівки йдуть одна за одною. Спершу дрібний окунець воліє великі наноджигові мормишки вагою 0,5–0,8 г із підсадкою смужки нарізки з будь-якої їстівної гуми. Колір великого значення не має через сміховинний розмір наживки — набагато важливіша її свіжість і їстівність, а якщо гума не їстівна, то часте й рясне атрактування.
Проводку слід робити розмірену й неквапну, з частими зупинками й «залежуваннями» на дні з поворушуванням приманки вершинкою.
Кінець квітня: угору. З прогрівом води мормишку заміняє легка грамова чи півторагарамова джига, на гачку якої доречний мінітвістерок до 40 мм. Колір може бути яскравішим і навіть кислотно-отруйним, шартрез наприклад.
Проводка теж міняється: наприкінці квітня — на початку травня окунь піднімається в товщу води, щоб наїстись личинками білі завдовжки 4–7 мм, які юрмляться на прогрітих мілководдях. Тут доречна і проводка біжучою хвилею, і високі підкиди приманки з повільним опусканням на дно.
І тут прокидається крупняк. Середній і великий окунь очунює від нерестових негараздів і починає відгодовуватись. Клює він не так часто, як хотілося б, зате поклівки дуже хороші: жодних зависань — чіткий тупий тичок у руку, а після підсічки приманка виявляється глибоко заковтнутою.
Під стать і приманки. Жодних мормишечок: твістери до 50 мм, активні віброхвости такого самого й більшого розміру. Тут повною мірою розкриваються переваги яскравих весняних кольорів — поза конкуренцією кислотний шартрез, на який клює активніше вранці й увечері, з ним урівень жовто-помаранчевий і ультрафіолет.
Для анімації таких приманок потрібна й справжня лайтова вага огрузки, 2–4 г якраз. Легші й дрібніші приманки активний весняний окунь часто просто «не бачить» і жорстко ігнорує.
Буває, щоб спровокувати його, потрібен переконливий удар вольфрамового грузила вагою під 5 г у донний черепашник, де в цей час бродить «звірствуючий» окунь, із наступним підривом приманки майже вертикально вгору — щоб за мить знову гримнути вушастиком по дну. Невідомо, що саме спонукає тут мірного горбача на поклівку, але факт має місце.
Фінал. Як завжди, окуневе джигове ельдорадо триває недовго. Підкріпившись за тиждень-другий після нересту, окунь, великий особливо, починає пильно вдивлятись у контури приманки й не кидається на неї з безшабашністю шибайголови.
Про настання завершального весняного акорду свідчать рідкісні злодійкуваті поклівки в момент приводнення або холості щипки хвостика під час опускання приманки в середніх шарах. Тепер усе ясно: окунь вийшов у товщу води за підрослим мальком плітки й віддає перевагу легким мініколивалкам, а згодом високочастотним вертушкам із вузькою пелюсткою.
Тільки в цей період при ловлі окуня за потреби можна застосовувати подобу повідця з найтоншого тросика — надто велика ймовірність зрізу приманки щукою, яка набрала обертів. В усіх інших випадках, а особливо ранньої весни, повідець окуню строго протипоказаний.
Сезон весняного джига закінчується, вірніше, плавно перетікає в літній. Адже, погодьтесь, кожен період відкритої води чудовий і неповторний.