Про багатьох наших риб і способи їх ловлі на поплавцеву снасть розказано доволі докладно. Осібно стоїть білий амур — головним чином тому, що риба ця не корінна, а переселена з річки Амур у середині минулого століття у водойми європейської частини для боротьби з вищою водною рослинністю.
Колись білий амур своїм невгамовним апетитом урятував Каракумський канал від повного заростання очеретом під яскравим азійським сонечком. З огляду на те, що над каналом Дніпро — Донбас і дніпровськими водосховищами сонце світить не менш яскраво, а очерет жодні гербіциди не беруть, білий амур із легкої руки тодішніх саме гідрологів, а не іхтіологів, як мало б бути, щільно оселився в Україні.
На нього звернули увагу й рибоводи. Рибка ж для вирощування найперспективніша: головне, корму не треба — якщо водойма заросла так, що човен ледве проходить, то цих водоростей амуру на літо вистачить, а взимку він не живиться. Вагу білий амур набирає швидко, погано лише одне: у природних умовах Європи він не розмножується, але рибоводні заводи впорались і з цим.
Чому саме поплавець. Потроху стали з'являтись повідомлення про вилов білого амура на поплавцеву вудку. Причому на поплавцеву він ловився частіше й ефективніше, ніж на донну снасть, і ось чому. На годівлю білий амур виходить до берега: там і очерету, і роголисника більше, отже, енерговитрат на пошук корму менше. Погодьтесь, набагато простіше спіймати рибу, яка годується біля берега, ніж ту, що пасивно відлежується на глибині без ознак апетиту.
Місце. Це, звісно, ставок, де амур достовірно є, і берегова кромка, поросла очеретом — улюбленими ласощами білого амура. Саме прив'язаність амура до прибережної рослинності й пояснює уловистість поплавцевої снасті.
Снасть. Вимоги ті самі, що й при ловлі коропа. Вудилище посилене, потужне, завдовжки 5–6 метрів, основна волосінь діаметром до 0,25 мм, повідець 0,12 мм. Гачок приблизно восьмого-десятого номера за метричною класифікацією. З огляду на те, що ловля ведеться переважно на рослинні насадки, гачок може бути й з невеликим цівʼям.
Оснастка налаштовується так, щоб гачок або лежав на дні на заякореній оливкою оснастці, або плавав біля дна, якщо робочий спуск менший за глибину в місці ловлі.
Прикормка. Основа основ будь-якої поплавцевої ловлі. Білого амура треба здивувати чимось, притягти до місця ловлі, і це щось має сильно відрізнятись від повсякденного світу з очерету й роголисника. Таких варіантів два: кукурудза й горох.
З кукурудзою простіше — її можна купити де завгодно і в якому завгодно вигляді. Горох же треба розпарювати за мудрованою кулінарною процедурою, описувати яку тут, гадаю, сенсу немає. Отже, кукурудзу, краще недоварену мамалигу, у прикормку, і зерно воскової стиглості цілком на гачок. Найкраще це робити в серпні, коли є справді стигла молода кукурудза; потім, коли зерна в качанах затвердіють, можна переходити на магазинні вишуканості.
Коли. Особисті спостереження підказують, що амур покрупніше годується вранці непомітно, а ввечері підходить до поверхні води, де його так і хочеться схопити за хвіст: у цей час він, неквапливо відриваючи пасма роголисника, мляво їх пожовує.
Підкид приманки без попереднього прикормлювання нічого не дасть — треба спочатку «поставити» білого амура на мамалигу чи горох.
Чим хороша ловля амура, так це тим, що коли не клює він сам (а він доволі вередливий, надто до температури води), то на клювання «долоньчатого» карасика, а то й коропчика до кіла, ви цілком можете розраховувати.