Чого тільки не винайдено для ловлі зубатої хижачки! Практично весь сучасний арсенал спінінгових приманок створювався з огляду на щуку. Є приманки, які неважливо ловлять окуня, інші не в пошані в судака, на треті жерех не зверне жодної уваги. І тільки щука з успіхом може ловитись на все це розмаїття — від мормишок мікроджига до пухнастих стримерів і упористих кренків.
Це зовсім не означає, що в щук немає своїх улюблених приманок. У літню спеку в річкових затоках, як на мене, незамінна середня вертушка з пелюсткою у формі вербового листка, на доглянутих платниках у пошані воблер, а перед льодоставом лідирує бактейл, він же стример.
Є, звісно, одна приманка, яка ловить практично завжди й усюди, та й створювалась вона саме «під щуку» — коливальна блешня, простіше коливалка. Що це не просто слова, свідчать протоколи багатьох змагань із берегового спінінга, де основні результати робились по щуці саме на коливалки.
Які саме. Щоб не тягати за собою кілограми «заліза», за результатами багатьох років з'ясувалось: активній щуці до зубів коливалки форми «атом» у різних модифікаціях. Це й іменита Smith Pure, і бюджетна Spinnex, і універсальна Ayu від Lucky John.
Блешні, похідні від радянського «атома», мають широку розмашисту гру з поздовжніми й поперечними похитуваннями тіла за найменшої швидкості проводки. Дуже корисно буває підсадити на безборідний гачок Vanfook якусь силіконку — твістерок, черв'яка або просто смужку від дитячої кульки яскравого кольору.
Снасть. Котушка й шнур значення не мають, а от вудилище краще міцніше, середньошвидкого строю з тестом до 15 г — це зробить виважування результативним і водночас емоційно насиченим.
Не варто забувати й про повідець. Для активної щуки флюорокарбон може виявитись не найнадійнішим — краще скрутка зі сталі чи готовий повідець із магазину. Довжина що більша, у розумних межах, то краще: щука часто атакує приманку зустрічним ударом, широко розкриваючи пащу. Повідець коротший, ніж треба, — і прощавай, улюблена коливалочко.
Де і як вести. У моменти своєї активності щука виходить ближче до берега — туди, де юрмиться малько-сеголіток плітки або тиснеться до смужки берегових водоростей некрупний карасик.
Блешня тепер не найголовніше. Як часто буває, основну увагу треба приділити проводці: напрямок — з глибини на мілину навскіс до берегової лінії, а ще краще, якщо є така змога, просто вздовж берега на малій глибині.
Вести блешню слід рівномірно приблизно в пів води, іноді спиняючи її. Саме в моменти зупинок, коли блешня починає сипатись до дна, поклівка найімовірніша.
Щука почала стукати по падаючій блешні, але на гачок не сідає — такий варіант теж імовірний. Перехитримо плямисту серією легких ривочків, м'яким твічем у тому місці, де були її тички. Потяжка вудилищем раз, два, зупинка, знову потяжка — і рідко яка щука встоїть перед спокусою скуштувати залізку.
Виходи активної щуки короткочасні й спостерігаються частіше в другій половині дня за ясної, стійкої, безвітряної погоди. Рідко вдається у свій вихідний підгадати все так, як хотілося б. Тоді алгоритм ловлі на коливалку може стати просто пошуковим — для щуки й будь-якої хижої риби взагалі.